товару без певної кількості іншого взагалі неможливеавтомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 4).
Рис. 4. Рівновага споживача для ідеально комплементарних благ
Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані економічні рішення.
Отже, споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари.
Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули) замінювати його на інший.
2. Монополія. Ознаки чистої монополії. Види монополій.
Як монополія вибирає обсяг випуску продукції та ціну за яких прибуток максимальний?
Слово “монополія” походить від грецьких слів “моно” — один і “полео” — продаю. Історія монополії сягає далекої давнини. Монополістичні тенденції у різних формах проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів. Але особливо чітко вони почали виявлятися з останньої третини ХІХ століття.
Основні причини виникнення монополії пов’язані, перш за все, із змінами технологічного способу виробництва:
1) концентрація виробництва, тобто зосередження засобів виробництва, робітників та обсягів виробництва на великих підприємствах.
2) централізація виробництва – це збільшення обсягів виробництва продукції в наслідок об’єднання декількох окремих підприємств в єдине з одним управлінням.
3) перетворення індивідуальної капіталістичної власності в гальма розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.
Закон монополізації виробництва – це внутрішньо-необхідні, стійкі та істотні зв’язки між конкуренцією великих підприємств та процесами концентрації і централізації виробництва. Концентрація виробництва та власності приводить до виникнення монополій.
Монополії – це окремі могутні підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють найбільшу кількість певної продукції і завдяки цьому впливають на процес ціноутворення, привласнюючи монопольно високі прибутки.
Існують різні види монополій, які можна звести до 3-х основних: природної, адміністративної та економічної (рис.1).
Природна (технологічна) монополія виникає внаслідок об`єктивних причин. В її основі — особливості технології, виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Приклади: енергозабезпечення, трубопровідний транспорт, зв`язок та інше.
Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільні. Найвища ефективність функціонування галузі забезпечення лише за умови наявності одного виробника чи дистриб`ютора (розподільника).
Адміністративна монополія виникає внаслідок відповідної дії держави або її органів. З одного боку, держава надає окремим фірмам виключне право на виконання певного роду діяльності. Наприклад, виробництву і торгівлі зброєю, або торгівлі у певному регіоні відповідним товаром. З другого боку, це організаційні структури державних підприємств, об`єднані у міністерства, відомства, асоціації. Тут групуються підприємства однієї галузі. Вони на ринку виступають як єдиний господарський суб`єкт. Між ними відсутня конкуренція. Приклад — економіка колишнього Радянського Союзу. За даними Держкомстату СРСР, у машинобудівництві, наприклад, в 1988 р. питома вага монопольного виробництва досягла 80%. Понад третину найважливіших видів продукції вироблялось на одному підприємстві і стільки ж на двох.
Рис.1. Типи монополізму
Найбільш поширеною є економічна монополія. Закономірності господарського розвитку ведуть до того, що окремі підприємці завойовують монопольне становище на ринку. До цього ведуть два шляхи. Перший — постійне зростання масштабів підприємства шляхом концентрації капіталу. Другий — базується на процесах централізації капіталу, тобто на добровільному об`єднанні або поглинанні банкрутів. Ці шляхи часто поєднуються.
Сучасна економічна теорія розрізняє декілька видів монополістичних станів: проста або повна монополія та олігополія.
В сучасній західній економічній думці сформулювався погляд, що монополія має місце тоді, коли існує єдиний продуцент і продавець одного, або декількох товарів. З семантичного боку “монополія” — від грецьких слів “моно” — один, “полео” — продаю. Але така монополія дуже рідко зустрічається у практиці.
У розвинутих країнах типовою є ситуація, коли кілька компаній панують у тій чи іншій галузі. Тобто поширеною є олігополія (“олігос” — небагато, мало продавців).
Абсолютна, або чиста, монополія існує коли одна фірма являється єдиним виробником продукту, в якої нема близьких аналогів.
Характерні риси чистої монополії:
Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;
Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогів;
“Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;
Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для вступу в галузь.
Приклад монополії: служби комунальних послуг, хоча все ж таки існує деяка конкуренція: свічки та керосинові лампи – деякі замінники електроенергії, замінник телефону – листи, телеграми. Найяркіший зразок чистої монополії – діамантовий синдикат “Де Бірс”, який ефективно контролює від 80 до 85% світової пропозиції діамантів.
Більш детально розглянемо бар’єри для вступу в галузь:
Економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва: витрати. Автомобільна промисловість. Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне маловитратне виробництво може бути досягнуте, тільки якщо виробники являються надзвичайно крупними як в абсолютному вимірі, так і стосовно ринку. Досягнення низьких витрат на одиницю продукції, і, відповідно, низьких цін одиниці продукції для споживачів залежить від існування невеликої кількості фірм, чи, в крайньому випадку, тільки однієї
