Крім репутації, сигналами про якість товару для покупців може служити:

Якщо виробник гарантує покупцю відшкодування втрат у разі, коли якість товару відрізняється від оголошених характеристик, проблема "ринку лимонів" вирішується. Оскільки продавець низькоякісного товару не зацікавлений у надан-ні гарантій, покупець набуває критерію визначення якості товару конкретного продавця. Основна проблема – повнота гарантії. Інтуїція підказує, що неповна гарантія може тлумачитись покупцями як свідчення дефектів пропонованого товару. Але, з іншого боку, повна гарантія надає покупцю стимул недбало поводитися з придбаним товаром. Тут знову виникає проблема асиметричної інформації – продавець не може контролювати, як покупець поводитиметься з покупкою, – а отже, й проблема ризику безвідповідальної поведінки контрагента (в даному випадку покупця), і проблема негативного відбору (повна гарантія привабливіша для недобросовісного покупця). Крім того, система гарантій може використовуватися при продажі далеко не всіх типів продукції.

Іншим способом сигналізувати покупцю про якість служать марнотратні витрати (wasteful expenditure), які можуть розглядатися як витрати на рекламу. Щоб марнотратні витрати служили сигналом про якість, вони повинні бути настільки великі, щоб фірма не могла їх покрити з поточної виручки за невеликий проміжок часу, і покупець повинен бути обізнаний про це.

Середні і граничні витрати товару високої якості (AC1, МС1) перевищують середні і граничні витрати товару низької якості (АС0, MC0. Продавець не одержить за високоякісний товар ціну P1, оскільки покупець не має інформації про якість товару, але знає, що продавець товару низької якості зацікавлений продажу за ціною P1 кількості Qa. Проте якщо продавець здійснить марнотратні витрати – постійні неповоротні витрати, тільки частина яких він може покрити з поточної виручки, причому середні витрати виростуть до АСb, покупець буде готовий платити ціну Рb. Різниця між P1 і Рb складає "премію за якість" [7].

Поточна цінність потоків "премії за якість" дозволяє виробнику високоякісного товару в довгостроковому періоді покрити суму марнотратних витрат. Марнотратні витрати є різновидом інвестиційних витрат: їх можна розглядати як інвестиції в репутацію. Інвестиції в репутацію будуть ефективними тільки в тому випадку, якщо продавець зможе одержувати премію за якість протягом достатньо тривалого часу. Ці витрати є необоротними – у будь-який момент часу одноразовий продаж низькоякісного товару приведе до падіння репутації фірми і зниження готовності платити за товар фірми з боку покупця. Завдяки цьому марнотратні витрати можуть служити сигналом про високу якість товару продавця. Перевага політики марнотратних витрат залежить від поточного прибутку, який може одержати фірма, не рекламуючи товар, від суми прибутку, яку вона може одержувати в майбутньому, рекламуючи товар, від висоти дисконтуючого множника і від рівня господарського ризику.

Якщо розглядати рекламні витрати як різновид марнотратних витрат, можна зробити цікавий висновок: незалежно від правдивості інформації, яка міститься в рекламних оголошеннях, сама сума витрат на рекламу свідчить про добросовісні наміри продавця. Чим більше витрати продавця на рекламу, тим довше він повинен одержувати премію за якість, щоб компенсувати необоротні витрати, тим сильніше стимул проводити і продавати товар високої якості.

Альтернативою марнотратних витрат служить низька вхідна ціна на товар. Нехай середні витрати товару високої і низької якості відповідно складають АС1 і АС0. Щоб сигналізувати про високу якість товару, продавець повинен вибрати таку цінову стратегію, якої невигідно було б дотримуватися продавцю товару низькоякісного. Інакше покупець не зможе розмежувати продавців товарів різної якості, і ціна не служитиме сигналом високої якості товару. Якщо готовність покупця платити за товар низької якості рівна нулю, продавець товару низької якості ніколи не призначить на свій товар ціну нижче за середні витрати, оскільки одноразовий продаж приведе до відмови покупців від повторних покупок, і продавець не зможе компенсувати одержані збитки. Навпаки, виробник високоякісного товару за певних умов може, реалізувавши товар при вході на ринок за низькою ціною (або навіть роздавши його безкоштовно) в майбутньому компенсувати збитки, продаючи товар вже за ціною, рівною q – максимальній готовності покупця платити за товар високої якості. Таким чином, максимальна ціна, яку може призначити при вході на ринок продавець товару високої якості, прагнучий надати покупцю сигнал про якість, повинна бути нижчою за середні витрати виробництва товару низької якості Р0 = АС1 – е (де е – нескінченно мала величина). Якщо фірма не здійснює марнотратних витрат, низька, а не висока ціна служить сигналом про якість товару [7].

Низька вхідна ціна буде ефективною, якщо використавши її як сигнал, продавець зможе одержати в довгостроковому періоді ненегативний економічний прибуток. Припустимо, що продавці і покупці зустрічаються на ринку неодноразово. Продавець товару високої якості продає свій товар у першому періоді за ціною нижче за витрати виробництва товару низької якості Р0 < АС0. Якщо припустити, що покупці знають витрати виробництва товару низької якості, вони повинні зробити висновок про те, що даний конкретний продавець пропонує товар високої якості саме з розрахунку на те, що в другому періоді покупці скористаються його послугами, будучи готові платити за товар максимальну ціну, відповідну товару високої якості q. В цьому випадку максимальна поточна цінність прибутку продавця товару високої якості складе [7]

(АС0 – АС1) + сд(и – АС1) + с2д2(и – АС1) + ...

Сигнал про якість буде ефективним, дозволить продавцю набути ненегативного значення прибутку