або низької (рівної граничним витратам) ціни залежить від числа інформованих про ціну покупців, що припадають на одну фірму. Але це число, в свою чергу, залежить від цінової політики, яку проводить решта фірм цього ринку.
Припустимо, всі фірми, окрім фірми А, призначають ціну, рівну и. В цьому випадку пониження ціни приведе до суттєвого розширення залишкового попиту завдяки тому, що всі інформовані покупці купуватимуть товари у фірми А. Отже, пониження ціни в порівнянні з ціною конкурента, але не нижче, ніж мінімальний рівень середніх витрат, буде стратегією, що максимізуватиме прибуток, для фірми А.
Навпаки, якщо всі фірми, окрім фірми А, призначають ціну, рівну мінімуму середніх витрат, фірма А зможе одержати економічний прибуток, піднявши ціну до и і понизивши об'єм продажів. Таким чином, максимізуючий прибуток цінової стратегії для фірми А залежить:
від співвідношення кількості інформованих і неінформованих покупців;
від політики, вибраної іншими фірмами.
Рис. . Залишковий попит на товар фірми на ринку з асиметричною інформацією про якість: довгострокова рівновага [7]
Відмінною рисою довгострокової рівноваги на ринку служать дві рівноважні ціни: ціна и для неінформованих споживачів і ціна, рівна граничним і середнім витратам для інформованих споживачів, Звичайно, оскільки неінформовані споживачі здійснюють випадкові покупки, частина з них теж скористається перевагами низької ціни випадковим чином. Призначати ціну нижче и, але вище за мінімум середніх витрат невигідно, оскільки в цьому випадку всі інформовані споживачі все одно купуватимуть тільки там, де ціна рівна Рс, а прибуток при продажі товару неінформованим споживачам вищий у разі ціни и. Тому така двохцінова рівновага буде стабільною. При довгостроковій двохціновій рівновазі фірми одержуватимуть нормальний прибуток, незалежно від того, який рівень ціни вони вибрали (рис. 3).
В умовах двохцінової рівноваги продавці, що призначають низькі ціни, серед своїх клієнтів матимуть усіх інформованих покупців і частину удачливих неінформованих покупців, так що їх частка ринку буде вища, ніж частка ринку магазинів, що призначають високі ціни. Частка ринку, контрольована продавцями, що призначають низькі ціни, може служити показником інформованості покупців.
Рівень впливу інформованості покупців на стратегії фірм у виборі цін виразно демонструє економічний експеримент, проведений у 1974 році в Оттаві. Дослідження проходило в три етапи: на першому етапі була зібрана інформація про ціни продовольчих товарів у місті, де проводився експеримент (Оттава), а також у контрольному місті (Вінніпег). Протягом п'яти тижнів другого етапу інформація про ціни публікувалася в газетах, а крім того, спеціально надавалася групі покупців, чия поведінка досліджувалася детальніше. На третьому етапі інформація про ціни в різних супермаркетах збиралася повторно. Результати експерименту виявилися значними: відносні ціни продовольчих товарів в Оттаві знизилися відносно цін у Вінніпегу на 6,5%. Крім того, в Оттаві підвищилася частка супермаркетів, що призначали низькі ціни. Причиною була зміна поведінки покупців: експеримент показав, що 43% покупців контрольованої групи змінили місце купівель.
Оскільки неінформованість споживачів грає на руку фірмам, дозволяючи їм одержувати додатковий прибуток від вищих цін, фірми прагнуть збільшити витрати по отриманню інформації для споживачів. Різний рівень інформованості може служити критерієм цінової дискримінації. Як і будь-яка інша форма цінової дискримінації, різні ціни на один і той же товар одного і того ж продавця дозволяють підвищити прибуток. Нерідко для ефективнішої цінової дискримінації фірми користуються продажем одного й того ж товару під різними марками. Оскільки важко прослідкувати всі ціни і встановити споживчі характеристики для всіх марок товару, інформаційні витрати споживачів зростають, рівень їх інформованості знижується, що дозволяє продавцю одержувати додатковий прибуток.
Асиметрична інформація про ціни, як і асиметрична інформація про якість, знижує ефективність конкуренції і створює основи монопольної влади на товарних ринках. У надбанні інформації про ціни зацікавлені перш за все самі учасники ринку. Якщо ними є фірми, то на відміну від покупців у моделі "пастки для туристів" вони оплачуватимуть надбання інформації про ціни. Проте серед галузевих ринків є й такі, де через ті або інші обставини покупці (або продавці) товару не в змозі сплатити весь необхідний їм масив інформації про ціни і попит. Прикладом можуть служити ринки сільськогосподарської продукції. Кожен окремо взятий виробник не в змозі сплатити необхідну йому оперативну інформацію про можливих клієнтів. На таких ринках інформація про ціни і попит служить суспільним товаром, фінансування його надання може взяти на себе держава.
Розділ 2. Дослідження ринку автомобілів
2.1. Стан ринку автомобілів в Україні
Не дивлячись на історичну і географічну близькість до Росії, український автомобільний ринок розвивається за власним сценарієм.
В останні три роки динаміка продажів нових легкових автомобілів на Україні просто фантастична: за сезон ринок приростає в середньому на 40%. Якщо в 2002 році в країні було реалізовано 107 тис. машин, то вже через рік ця цифра виросла до 154 тис., а за підсумками 2004-го склала 212 тис. І це не дивлячись на сильну політичну кризу, що відобразилася на економіці і фінансах. В той же час в Росії, яку автомобільні виробники незмінно представляють як один із самих динамічних ринків, щорічне зростання збуту нових легковиків складає лише 5-7% [14].
І це далеко не єдина відмінність між автомобільним середовищем двох суміжних і багато в чому близьких країн. Так, українські міста заповнені іноземними моделями, які в Росії зустрінеш рідко, а то і зовсім не знайдеш. Крім того, там не так багато старих зарубіжних легковиків. А під час подорожі по країні з 48-мільйонним населенням помічаєш, що