Україна знаходиться на шляху демократичних реформ і формування легітимного правового поля,щоб врегулювати фінансово-економічні відносини між усіма суб'єк-тами суспільного виробництва. Це тривала робота. Першочергове завдання - це підго-тування Податкового кодексу України.

Робота над формуванням цього проекту почалася ще в 1996 р.

Податковий кодекс повинний бути єдиним комплексним,рамковим законодавчим актом,правові норми якого врегулювали б взаємовідносин у процесі оподаткування, зборів і обов'язкових платежів між усіма суб'єктами економічних відносин.

Необхідно розробити новий механізм оподаткування, узгоджений і із загальної концепції реформування податкової системи України.По моєму переконанню, предста-влена народними депутатами України Б.Губським, В.Альошиним, І.Белоусової в най-більшій мірі відповідає саме інноваційній моделі економічного зростання.

По-перше, ліквідація "інституту привілеїв" в сфері оподаткування з одночасним розширенням бази оподаткування і збільшенням надходжень до бюджету означає розширення можливостей держави забезпечувати, розвиток пріоритетних галузей, захист і підтримку малозабезпечених верств населення через систему бюджетних адресних дотацій.

По-друге, дуже важливе значення має запропоноване загальне зменшення подат-кового преса, спрощення нормативної бази, наближення ставок до європейських стан-дартів

Ставка ПДВ встановлена на рівні 15%, що є кроком до гармонізації податкового за-конодавства.

Основна задача Податкового кодекса- створення правового поля з регулюванням податкових відносин і забезпечення надходжень у бюджет країни.

У кодексі необхідно закласти такі правові норми,форми і методи по мобілізації прибутків у бюджет і загальнодержавні цільові фонди ,що спрацьовували б на різного роду порушень финансово-податкового законодавства . Для цього передбачено: виз-начення списку податків усіх рівнів забезпечення чіткості й однозначності при визна-ченні суб'єктів і об'єктів оподатковування,розв'язок проблеми подвійного оподатку-вання, забезпечення помірного зниження податкового тягаря на товаровиробника, стимулювання інноваційних і інвестиційних процесів.

2.3. Інвестиційна поліика

Наша країна не хоче інвестицій.І робе все, що б їх не було, інакше ми б вже дав-но були на іншій траєкторії економічного зростання.

Багато хто кажуть, що у країни немає грошей для нормального протікання процесу інвестування.Ні, гроші є.Тільки поза банківського обігу знаходиться майже 9 млрд. грн. Більше за 10 млрд. доларів наличньїх на руках у населення, а це дуже чималий інвестиційний ресурс, але поки він лежить мертвим капіталом.

У період стабільності обмінного курсу національної валюти спостерігалася велика притока іноземної твердої валюти.Так, в 1997 році при загальному обсязі експорту товарів 14,1 млрд. доларів США було продано 32,4 млрд(в 1999 році відповідні показ-ники становили 11,5 і 9,5 млрд.)Тоді в економіку вони не пішли.[3.,с.8]

Зараз на Україні не створено нормальних передумов для інвестування в економіку.

Деякі роблять акцент на тільки великих інвестиціях і заадют питання: чи варто взагалі говорити про якісь інвестиції на суму біля 2 тис. грн? Це адже крапля в морі, не здатна вплинути істотний чином на положення справ.Категорично затверджувати про це абсолютно не правильно, це є абсолютною помилкою. Наприклад, в Польщі заре-єстровано 2,5 млн. підприємств на 36 млн. населення, тобто в середньому одне на 14 чоловік. І цьому з урахуванням інвалідів, дітей, пенсіонерів. Соромно порівнювати ці показники з Україною.

Не треба затратити великих зусиль, щоб зрозуміти, що більшість підприємств - це дрібні інвестори.Але 2,5 млн. громадян, які можуть вкласти приблизно по 2000 гривень -це вже 5 млрд. інвестицій.Як говориться, крапля в морі перетворюється в могутній потік.

Масові дрібні інвестори формують головне для економічного зростання - внутріш-ній платіжний попит.

Також невирішеною залишається проблема структурного оновлення української економіки.Раніше багато говорилося про необхідність глибоких структурних перет ворень промисловості України. Питома вага машинобудування становила 30,7% в 1991 році., а в 1999 році -13,8%, питома вага легкої промисловості скоротилася в 8 раз. Формуча за роки реформ модель економічної політики не тільки не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів регулювання, але і заперечувало необхідність так-их.Всі питання структурних перетворень повинні були вирішуватися мимовільно - на основі ринкової кон'юктури.Відповідно виникає питання: чи повинне це так залишати-ся? . Відповідь: одночасно з підвищенням питомої ваги базових галузей неухильно збільшилася енергоємність одиниці ВВП. Економіка, в структурі промисловість якої майже 60 % складає базові галузі безперспективна з точки зору темпів свого розвитку.Потенціал їх зростання в зв'язку з низькою оборотністю капіталу надто обмежений.

Економічна криза, в якій перебуває Україна , посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження платоспроможності населення. У свою чергу це не тільки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки -ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел за кордоном поки що не дає бажаного результату. Невпевненність у стабільності політики держави, висока корумпованність усіх рівнів влади, та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Але якщо сподіватися тільки на іноземні інвестиції, то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розв'язано. Відомо, що інвести-ційні потреби України оцінюються в 50 міль'ярдів доларів. Необхідно шукати і внут-ришні джерела.Ця проблема може бути розв'язана внедрінняи нової форми фінансових відносин - лізингу. Справді,основні фонди на наших підприємствах спрацьовані,на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурентоздатну продукцію.Так, по групі великих машинобудівних підприємств спрацювання основних фондів становить 40-55%,а по найваж-ливішій для виробництва третій групі -робочі й силові машини та обладнання -ще більше:64-87%.Ці підприємства збиткові та малорентабельні і через це вони неможуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів обумовлено острою нехваткою засобів