У статистиці, однак, цей факт не дуже відомий, а отже, перші розрахунки узагальнюючих макроекономічних показників – національного доходу та національного багатства – датуються другою половиною XVII ст. Такі розрахунки було виконано також в Англії і вони, власне, поклали початок нового напряму в економічній науці – політичної арифметики, або, за сучасною термінологією, – макроекономічної статистики. Розрахунок національного багатства Англії (з Уельсом) на 1664 р. належить Вільяму Петті, а перше обчислення національного доходу Англії в 1688 p. – Грегорі Кінгу [18, 9].

Уперше в історії економічної науки замість абстрактних міркувань дослідники звернулися до мови чисел, ваги та міри. Необхідність таких розрахунків спричинили конкретні життєві потреби: керівники держави хотіли мати у зручній і зрозумілій формі уявлення про економічну могутність своєї країни проти інших. У даному разі і В. Петті, і Г. Юнг хотіли порівняти економічне становище Англії зі становищем Франції та Голландії, з'ясувати шанси Англії на перемогу у війні з цими країнами – її можливими супротивниками.

Проте статистичних даних для такого розрахунку в країні насправді не було. Обчислення національного багатства Англії і Уельсу В. Петті є суто нормативним. Він оцінював тільки окремі групи матеріальних об'єктів, наявних у країні, причому з надто грубими допусками і за дуже довільними нормативами.

Так, у національне багатство Петті включив такі групи матеріальних благ (оцінка у млн. ф. ст.): земля – 144, будинки – 30, флот (включаючи артилерію, амуніцію та ін.) – 3, золота і срібна монета – 6, вироби, товари, посуд із золота та срібла, меблі – 31, худоба – 36, усього – 250 [18, 9].

Вартість землі Петті визначив, виходячи з її площі (24 млн. акрів, включаючи пустища), річної ренти з акра за єдиною нормою та капіталізації цієї ренти, беручи вартість землі за 18 річних рент.

Вартість будинків він обмежив будинками Лондона, розрахувавши її за кількістю будинків, щорічним доходом з одного будинку та капіталізацією цього доходу з розрахунку 12 річних рент. Після цього він довільно збільшив отриману суму з 5 до 30 млн. ф. ст. спочатку за рахунок будинків у інших міських поселеннях і торгових містах, а після цього і поза міськими поселеннями.

Вартість флоту Петті встановив, помножуючи його приблизний тоннаж на орієнтовну вартість однієї тонни, включаючи артилерію, амуніцію і т. ін. Худобу він оцінює в четверту частину вартості всієї землі з риболовецькими угіддями, парками та заповідниками включно. Про методи розрахунку інших статей Петті нічого не повідомляє. Можна вважати, що і їх розраховано достатньо умовно, хоч він і стверджує, що це було зроблено "на підставі детальної оцінки" рухомого майна за видами.

П. Студенський, проте, дотримувався думки, що Петті і справді перший підрахував національний дохід Англії, але зробив це не зовсім точно. Він обчислив лише загальні витрати на їжу, житло, одяг і всі інші засоби існування, для чого просто помножив кількість населення Англії і Уельсу (6 млн.) на очікувані річні витрати по 6 ф. ст. 6 шил. 4 пенси на душу і отримав у такий спосіб 40 млн. ф. ст. річних витрат країни. Через 11 років у "Політичній арифметиці" В. Петті повторив розрахунок майже в тих самих цифрах і визначив особисте споживання країни в 42 млн. ф. ст. Утім, крім того, що цей розрахунок надто примітивний, він і теоретично безпідставний: витрати країни на особисте споживання не дорівнюють загальному доходу громадян, а є меншими, бо частина доходу використовується не на споживання, а на нагромадження. Петті, очевидно, і сам це розумів, зазначаючи, що "не враховував надлишку заробітку над вартістю засобів існування". Певна річ, що такі орієнтовні розрахунки видатків країни не можна вважати обчисленням національного доходу, але безперечною заслугою Петті є спроби балансового пов'язання цих розрахунків з оцінкою національного багатства, доходом від окремих матеріальних об'єктів, кількістю і соціальною цінністю населення.

Обчислення національного доходу в розгорнутому вигляді виконав Грегорі Кінг у вигляді "Таблиці доходів і видатків окремих груп сімей в Англії, обчисленої для 1688 р.". Такі самі розрахунки він зробив і для характеристики економічного становища країни в 1695 р. [18, 10].

Г. Кінг ділить все населення Англії на 26 соціальних груп, що з них 21 група (світські чи духовні лорди, чиновники, купці і т. д.), як на його погляд, збільшує багатство країни, а 5 груп (наприклад, матроси, злидарі, волоцюги) зменшують його.

Для кожної групи Г. Кінг подає кількість сімейств, а також типовий склад сім'ї, річний дохід сім'ї і всієї групи, річні витрати на душу населення і щорічний надлишок (нагромадження) або недостачу на душу і на всю групу. В основу розрахунків Г. Кінга було покладено не тільки нормативні дані, а й певну статистичну базу. Будучи урядовим чиновником, він мав у своїх руках досить значний статистичний матеріал щодо населення і національного багатства Англії. Його обчислення базувались на розрахунках подушного податку 1691 р., на даних щодо так званого подимного податку, церковної десятини, податку на користь бідних, а також на кількості злидарів, які отримують