1.4. Порівняльна характеристика балансу народного господарства і системи національних рахунків

Як відомо, основи сучасної вітчизняної макроекономічної статистики закладалися у 20-х – 30-х роках ХХ століття (щоправда, був цінний досвід дореволюційної російської статистики). Передовсім треба назвати розроблення державними статистичними органами балансів народного господарства за 1923-1924 роки, а також за 1928-1930 роки, що й характеризували найважливіші результати, умови та пропозиції виробництва суспільного продукту за відповідні проміжки часу.

Ці праці А.М. Петрова, В.А. Соболя, М.Р. Ейдельмана, І.А. Морозова П.М. Москвіна мали піонерний характер та справили великий вплив на розвиток системи макроекономічних показників (макростатистичних моделей виробництва) у всьому світі. Варто нагадати в цьому зв'язку, що певні таблиці першого БНГ уже мали ознаки міжгалузевого балансу, у розробку теорії якого неоціненний внесок зробив згодом В. Леонтьєв. Багато ідей та підходів, які були реалізовані у БНГ у вигляді системи взаємоузгоджених макроекономічних показників, котрі розкривають різницю та водночас і взаємозв'язок різних аспектів економічного процесу, було пізніше розвинуто в балансових побудовах, орієнтованих на ринкову економіку [18, 19].

Починаючи з 70-х років XX ст. в СРСР все більше відчувалася потреба в перебудові макроекономічної моделі виробництва типу БНГ та системи обліку. Невідповідність міжнародним рекомендаціям та стандартам і насамперед таким блокам показників, як результати соціально-економічного розвитку та зовнішньоекономічних зв'язків, платіжний баланс, фінансовий стан економіки й окремих структур, державний бюджет, – усе це практично позбавило БНГ функцій інструмента реалізації економічних методів управління народним господарством.

Усім відомо, що одна з найважливіших закономірностей розвитку світової економіки полягає в постійному зростанні ролі послуг, що знаходить відображення насамперед у збільшенні частки трудових ресурсів, які використовуються в цій сфері економіки.

Ця закономірність, властива і колишньому СРСР, потребувала ширшого (ніж передбачають БНГ) погляду на розвиток економічної сфери, або сфери виробництва споживних вартостей, на визначення її ефективності, на роль окремих факторів виробництва, для забезпечення позитивних змін у рівні життя населення.

Схема БНГ складалась у період, коли ринкові методи регулювання економіки колишнього СРСР не мали широкого та послідовного застосування на практиці. У теорії переважали концепції, згідно з якими такі категорії, як ціни, прибуток, відсотки, кредит розглядалися як другорядні. Централізоване управ-ління та адміністративно-командні методи регулювання виробництва та розподілу суспільних благ заперечували більшість атрибутів товарно-грошових відносин.

Це, звичайно, не означає, що ці категорії та атрибути було повністю усунуто за межі БНГ. Але схема фінансового балансу (точніше, балансу народного доходу за концепцією БНГ, або балансу чистого матеріального продукту) явно спрощено інтерпретувала рух доходів. Досить сказати, що вже за самою ідеологією БНГ неможливо однозначно відокремити поточні та однократні доходи, або потоки доходів від потоків фінансових вимог. Отже, на основі колишнього фінансового балансу практично неможливо було простежити, в яких секторах економіки відбувається нагромадження фінансових ресурсів, а які сектори використовують ці нагромадження для фінансування капітальних вкладень [18, 20].

У 80-ті роки потреба більш глибокого та комплексного аналізу макроекономіки стала нагальною. Органи державної статистики на доповнення до БНГ у його традиційному вигляді стали розробляти низку нових таблиць з даними про певні аспекти соціально-економічного розвитку, що їх не охоплювала схема БНГ. Так, у ці роки було розпочато розробку балансу нематеріальних послуг, витрат на них, їх використання різними групами споживачів. Інший приклад – упровадження органами державної статистики в практику макроекономічних розрахунків показників загального обсягу споживання населення, які охоплювали на доповнення до вартості споживання матеріальних благ також і вартість нематеріальних послуг, оплачуваних з усіх джерел (за рахунок особистих доходів населення, за рахунок суспільних фондів споживання і т. п.) [18, 20].

Наступним важливим кроком удосконалення макроекономічної статистики в колишньому СРСР стало впровадження 1988 року в регулярну статистичну практику показника валового внутрішнього продукту (ВВП), досить поширеного в міжнародній практиці та заснованого на принципах СНР. Обчислення ВВП та його модифікації – валового національного продукту (ВНП) – не тільки уможливило міжнародні зіставлення рівнів та темпів економічного розвитку, структури народного господарства, а й дало змогу принципово поглибити економічний аналіз на макрорівні, чи не вперше розглянути економічний процес з погляду концепцій виробництва продукту (доходу), що є дуже важливим для вивчення більшості аспектів та факторів економічного зростання.

Дані щодо величини та динаміки ВНП та ВВП публікувались офіційними статистичними органами, однак розрахунки цього показника здійснювались, на жаль, несистемне, на підставі чинної застарілої системи обліку. Звідси походила неінтегровність інформації, невідповідність рівнів формування нових макропоказників, а отже і обмежена можливість уведення їх в аналітичний оборот для прийняття управлінських рішень.

Баланс народного господарства призначено для макроаналізу й управління централізовано керованою економікою. Основоположні концепції і структура БНГ відрізняються від таких у СНР, тобто агрегати БНГ непорівнянні з їх еквівалентами в СНР. Структура БНГ є простішою, оскільки багато аспектів економічного аналізу, суттєвих для ринкової економіки, не мають такого значення для економіки централізовано керованої. Так, у БНГ основна увага приділяється аналізу потоків матеріальних благ, а водночас аналіз розподілу доходу та фіна-нсових потоків є надзвичайно спрощеним. Джерела фінансування капітальних витрат у БНГ не визначаються, а категорія заощадження (така важлива у СНР) майже не відображається. На відміну від СНР аналіз наявності активів у БНГ надзвичайно обмежений. У БНГ немає секторного аналізу наявності активів, порівнянного з тим, що ми маємо в СНР, а національне багатство практично обмежується тільки виробничими матеріальними активами. Хоч теоретично БНГ і передбачав включення землі та деяких інших невиробничих матеріальних активів у