Валютно-кредитне регулювання інвестиційних процесів

курсова робота з макроекономіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Процес кругообігу промислового капіталу починається з грошей. Авансуючи гроші як капітал, підприємець використовує їх для придбання засобів виробництва та оплати робочої сили. Тобто, гроші є засобом купівлі та платежу. Для того, щоб процес виробництва був безперервним, вироблений товар треба перетворити на гроші, а гроші – знову на засоби виробництва та робочу силу. Отже, кругообіг індивідуального промислового капіталу передбачає постійну зміну ознак капіталу. При цьому грошова ознака є вихідною і заключною в кожному кругообігу. Але, оскільки виробництво триває безперервно, то певна частка капіталу є грішми, інша – долучається до виробничої сфери, якась – є товаром. Увесь кругообіг індивідуального промислового капіталу – це єдність усіх трьох ознак.

Рух грошового капіталу полягає у тому, що підприємець водночас авансує гроші на купівлю засобів виробництва та найм робочої сили і отримує їх, реалізовуючи вироблені товари.

Об'єктивною необхідністю стабільного економічного розвитку країни є збільшення обсягів інвестування. Загальний обсяг інвестицій – це наше майбутнє, це розвиток економіки країни завтрашнього дня. Для ефективного функціонування господарського механізму об'єктивною необхідністю є примноження капіталу, збільшення його вартості, примноження багатства країни. Інвестиції визначають основні макроекономічні пропорції – між споживанням і нагромадженням, між виробництвом товарів і виробництвом послуг, між окремими секторами, видами економічної діяльності тощо. Як відомо, втілюючись в елементи реального капіталу інвестиції формують матеріальну базу суспільного виробництва і створюють певні передумови для розширеного відтворення. При цьому інвестиційний механізм як інструмент реалізації інновацій забезпечує впровадження у виробництво новітніх досягнень науково-технічного прогресу і є джерелом підвищення ефективності виробництва та економічного зростання. Для досягнення цієї мети необхідно, з одного боку, приймати обґрунтовані інвестиційні рішення, тобто визначити, куди спрямувати фінансові кошти, а з іншого – правильно обрати джерела фінансування інвестицій, тобто слід прагнути залучати капітал на найвигідніших умовах.

Оскільки в зазначених процесах роль валютно-кредитного регулювання є дуже великою, то це і зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичний простір макроекономічної науки.

Предмет дослідження – валютно-кредитне регулювання інвестиційних процесів.

Метою курсової роботи є дослідження валютно-кредитного регулювання інвестиційних процесів.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

Розділ 1. Валютно-кредитне регулювання як інструмент економічної політики держави

1.1. Сутність та необхідність валютно-кредитного регулювання економіки

Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності грошо-во-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько – як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Пред-ста-в-ники іншого підходу визначають її надто розширено – як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади [6]. У першому випадку механізм монетарної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його результативні можливості, у другому – не визначено специфічного характеру монетарної політики, її відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси.

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку. При такому підході монетарна політика набуває чітких, економічно обумовлених обрисів. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу – грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні монетарна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні.

Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

Залежно від економічної ситуації в країні об'єктом монетарного регулювання може бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодав-чої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнти-ра-ми для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні [6].

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні й тактичні.

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з