Таким чином, збільшення пропозиції грошей призводить до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, в свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності.

Але слід зазначити, що такий ефект може бути переважно за умов низького рівня зайнятості. Крива сукупної пропозиції за таких умов має відносно горизонтальний вигляд. Саме тому збільшення сукупного попиту внаслідок зростання пропозиції грошей призводить до суттєвого зростання ВВП при незначній інфляції або незмінних цінах (рис. 2.2, а). Але в умовах, близьких до повної зайнятості, крива сукупної пропозиції стає більш крутою, тяжіє до вертикальної лінії. В такому випадку розширення грошової пропозиції та збільшення сукупного попиту суттєво впливає на динаміку цін (від Ц1 до Ц2), спричиняючи велику інфляцію (рис. 2.2, б).

Рис. 2.. Грошово-кредитна політика у короткостроковому і довгостроковому періодах: а – в умовах низького рівня зайнятості; 6-е умовах, близьких до повної зайнятості [26, 170]

Пропозиція грошей і попит на них, насамперед, впливають на номінальну відсоткову ставку. Водночас попит на реальні інвестиційні товари – обладнання, споруди – в цілому визначається реальною відсотковою ставкою, яка дорівнює номінальній за відрахуванням темпів інфляції.

Отже, можна зробити важливий висновок. Наприклад, скорочення грошової пропозиції призведе до зростання відсоткової ставки, що, в свою чергу, викличе скорочення інвестицій, а значить – сукупного попиту і ВВП. Але у довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший. Скорочення грошової пропозиції призведе до зниження інфляції і, таким чином, до уповільнення зростання номінального ВВП відносно реального. Це, в свою чергу, призведе також до скорочення реальної відсоткової ставки, зростання інвестицій та ВВП і, зрештою, – до скорочення номінальної відсоткової ставки, оскільки вона визначається темпом інфляції, який знизився. Але необхідно пам'ятати, що це може бути можливим лише після періоду високої відсоткової ставки.

Отже, ефективна грошово-кредитна політика розглядається як невід'ємний компонент антиінфляційної політики тому, що помилкове, необґрунтоване збільшення грошової пропозиції спричинює інфляцію.

В Україні монетаристські методи, передусім, використовувалися як антиінфляційний засіб. Протидією інфляції було, насамперед, відстрочення бюджетних виплат, що призвело до небувалого зростання заборгованості бюджету і значного загострення кризи неплатежів.

Облікова ставка – це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам. Національний банк може надавати безпосередньо позику комерційним банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерційних банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку, Національний банк скорочує резерви комерційних банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає.

Динаміка облікової ставки НБУ за 2004 рік наведена на рис. 2.3.

Рис. 2.. Динаміка облікової ставки НБУ за 2004 рік

Таким чином, динаміка облікової ставки за минулий рік свідчить про адекватну діяльність Національного банку України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

2.2. Стан інвестиційних процесів в Україні та його особливості

Оцінюючи динаміку інвестиційного процесу протягом останні трьох років, слід зазначити досягнення позитивних зрушень в Україні, зокрема спостерігається стійка тенденція до зростання інвестицій в основний капітал. Так, у 2000 році освоєно капітальних інвестицій на суму 23,6 млрд. грн. (114,4% до попереднього року), у 2001 році – 32,6 млрд. грн. (120,8%], у 2002 році – 37,2 млрд. грн. (108,9%), а у 2003 році обсяги інвестицій в основний капітал збільшилися ще на 31,3% та досягли понад 51 млрд. гривень (додаток 1, додаток 2) [8].

Зберігається тенденція спрямування достатніх обсягів інвестицій в основний капітал на придбання машин, обладнання, устаткування для новозбудованих об'єктів і для реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств. Так, у 2003 році у загальному обсязі інвестицій питома вага цих витрат становила 54,6% (у 1995 р. – 27,1%). На виконання будівельних і монтажних робіт використано 39,2%. освоєних коштів (у 1995 р. – 66,2%) [8].

Упродовж 2001-2003 pp. позитивна динаміка зростання обсягів інвестицій в основний капітал характерна для більшості видів економічної діяльності. У 2003 році характерною особливістю є високі темпи освоєння інвестицій соціальній сфері, Зокрема, значно зросли обсяги інвестицій, спрямованих в об'єкти відпочинку, розваг, культур спорту (на 91,3% порівняно з 2002 р.) та охорони здоров'я і соціальної допомоги (на 71,6%). Більше ніж на 25% збільшилися ка-пітальні вкладення у житлове будівництво і становили 12,1 % усіх інвестицій [8].

Серед основних видів економічної діяльності більш активно освоювалися інвестиції підприємствами сфери послуг. Так, у 2003 році у порівнянні з 2002 роком підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту освоєно на 54,8% більше інвестицій в основний капітал, транспорту і зв'язку – на 40,5%. Приросту інвестицій досягнуто також підприємствами більшості видів промислової діяльності. Майже на 30% зросли обсяги інвестицій в цілому у розвиток підприємств обробної промисловості, у тому числі підприємств легкої промисловості (на 74,3%), з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (на 71,7%), інших неметалевих мінеральних виробів (на 58,3%), підприємств машинобудування (на 54,7 %), металургії та оброблення металу (на 41,7%1, харчової промисловості та перероблення сільсько-господарських продуктів (на 28,5%) [8].

Як і у попередні роки найвагомішу частку (38,7%] усіх інвестицій в основний капітал освоєно промисловими підприємствами. При цьому 59,1% цих вкладень здійснено підприємствами обробної промисловості, серед яких найбільш інвестиційне привабливими залишаються підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (35,2% усіх вкладень в обробну промисловість). Більше п'ятої частини (20,1%) загального обсягу