підприємства та інвестиційну спроможність кожного з них;
недосконалість податкової системи та високий рівень податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвестицій. Дослідження показують, що діюча податкова система заважає потоку вітчизняних інвестицій як із-за своєї структури, так і методів, якими вона реалізується;
невідповідність судово-правової системи міжнародним стандартам, нероз-ви-неність третейських судів і системи виконання їх рішень значно впливає на приток інвестицій в економіку держави. Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні інвестори тривалий час не можуть вирішити спірні питання;
складність митних процедур, наявність високих ставок мита та акцизних зборів породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності;
недосконалість корпоративного управління приводить до недотримання вимог розкриття інформації, неефективного захисту прав власників при організації компаній, неправильного перерозподілу активів та інших недоліків.
великі відсотки за банківськими кредитами не забезпечують зниження собівартості продукції, яка виробляється в Україні, та негативно впливають на її конкурентоспроможність;
незавершеність пенсійної реформи;
низький рівень фондового та страхового ринків;
відсутність прозорої процедури відбору потенційних покупців стратегічно важливих підприємств.
Розділ 3. Проблеми валютно-кредитного регулювання в Україні та шляхи їх вирішення
3.1. Шляхи удосконалення методів і форм валютно-кредитного регулювання інвестиційних процесів в Україні
З метою підтримання економічного зростання передбачається забезпечити збереження сприятливих макроекономічних умов розвитку за рахунок: дотримання бездефіцитності загального фонду бюджету, невідволікання у зв’язку з цим ресурсів банківської системи на фінансування дефіциту; забезпечення помірних темпів інфляції; відновлення довіри населення, вітчизняних та іноземних інвесторів до політики реформ, що дозволить використати стимули для наповнення реального сектора фінансовими ресурсами та трансформації їх в інвестиції; стимулювання експорту товарів з високим ступенем переробки, диверсифікації ринків збуту.
Рушійною силою економічного зростання має бути внутрішній попит. Значною мірою внутрішній попит збільшуватиметься за рахунок нарощування інвестицій. Внаслідок прискорення процесу вибуття застарілої енергомісткої техніки та оновлення основних фондів за рахунок впровадження новітніх технологій підвищиться фондовіддача, а завдяки застосуванню на підприємствах прогресивних технологій зростатиме продуктивність праці та підвищуватиметься ефективність використання матеріальних ресурсів.
Передбачається, що буде посилено контроль та вжито заходів щодо припинення відтоку капіталу за вітчизняними корпоративними цінними паперами. Очікується, що Україна випустить нові цінні папери для продажу на зовнішніх ринках на суму 500 млн. дол. США.
Основною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності гривні як монетарної умови сталих темпів економічного розвитку.
Проведення грошово-кредитної політики передбачається здійснювати при збереженні основних принципів і механізмів її реалізації, які використовувалися в попередні роки, із спрямуванням їх на закріплення досягнутих результатів щодо цінової стабільності та відповідної стабільності грошово-кредитного ринку і банківської системи в цілому. Досягнення проголошеної мети здійснюватиметься шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через його валютний, кредитний та фондовий сегменти з використанням відповідних монетарних механізмів та інструментів.
Основні завдання грошово-кредитної політики визначаються виходячи з цілей та напрямів грошово-кредитної політики і з прогнозу економічного і соціального розвитку. Вони передбачають таке:
утримання рівня інфляції в межах 6-7 відсотків протягом року;
забезпечення стабільності реального ефективного обмінного курсу за умов помірної девальвації номінального обмінного курсу;
нарощування обсягів золотовалютних резервів;
поліпшення структури грошової маси та зростання рівня монетизації економіки;
створення умов для зниження ціни кредитних ресурсів;
вжиття заходів стимулювання розвитку фондового ринку;
підвищення довіри до банківської системи;
стимулювання інвестиційної спрямованості діяльності банків, зокрема збільшення обсягів довгострокового кредитування через сприяння залученню депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб на довгостроковій основі;
підвищення дієвості системи гарантування вкладів фізичних осіб у банківській системі;
оптимізацію вимог до статутного капіталу з метою концентрації банківського капіталу;
розширення сфери застосування безготівкової форми розрахунків;
подальший розвиток процесу впровадження національної системи масових електронних платежів;
підвищення прозорості банківських процедур та технологій [17].
З огляду на це одним із головних завдань грошово-кредитної політики є підтримування такої динаміки зміни обсягів монетарних агрегатів, яка б, з одного боку, задовольняла попит економіки на гроші, а з іншого – не створювала б загрози для динаміки споживчих цін. Зростання монетарної бази визначено в розмірі 17-20 відсотків, а грошової маси – 22-27 відсотків [17].
З метою стимулювання процесу збільшення обсягів депозитних вкладів фізичних та юридичних осіб проводитиметься виважена політика щодо обов’язкового резервування, стимулювання населення та інших економічних суб’єктів до збільшення вкладень у банківську систему.
У сфері процентної політики головним завданням залишається зниження рівня процентних ставок банків, що передбачає застосування нових механізмів впливу на процеси їх формування. Зокрема, зменшенню ризику, який закладається банками у рівень ставок, має сприяти зміна законодавчих умов, які регулюють банківську діяльність.
Вживатимуться заходи приведення у відповідну залежність депозитних та кредитних ставок у банківській системі. Забезпечуватиметься дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку щодо рівня інфляції. Через відповідні активні та пасивні операції здійснюватиметься підтримування ліквідності банківської системи на рівні, який давав би змогу ефективно залучати кредитні ресурси та розміщувати їх надалі в реальний сектор економіки.
Національний банк спільно з урядом стимулюватиме інвестиційне спрямування діяльності банків, зокрема збільшення обсягів довгострокового кредитування через сприяння залученню депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб на довготерміновій основі та створення механізмів кредитної підтримки інноваційного розвитку [17].
У фондовому сегменті грошово-кредитного ринку Національний банк всіма доступними йому заходами та методами сприятиме подальшому відновленню та розвитку фондового ринку державних цінних паперів. Державні боргові зобов’язання передбачається активно використовуватися під час регулювання грошово-кредитного ринку при здійсненні як активних, так і пасивних операцій. В разі потреби здійснюватимуться операції з купівлі-продажу боргових зобов’язань держави на відкритому ринку, впливаючи при цьому на рівень вартості національної валюти.
Завданням валютно-курсової політики є підтримування досягнення макроекономічних цілей зростання, стабільності національної валюти, підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності,