Планується збереження режиму плаваючого курсу, а орієнтирами курсової політики залишаться стабільність реального ефективного обмінного курсу, який формує сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності, та незначна номінальна девальвація гривні. Важливими завданнями є збільшення золото-валютних резервів та розвиток валютного ринку з урахуванням посилення ролі євро на міжнародних фінансових ринках [17].

Умовами досягнення вказаних цілей буде удосконалення системи валютного регулювання та її поступова лібералізація з врахуванням конкретної ситуації із збереженням таких елементів системи, як інвентаризації Національного банку, обов’язковий продаж валютної виручки, торгова сесія на валютному ринку, норматив відкритої валютної позиції.

Очікується, що заходи уряду стосовно подальшого реформування економіки сприятимуть зменшенню швидкості обертання коштів через можливе підвищення попиту на гроші як засобу забезпечення інвестиційних вкладень, а також задоволення потреби в обігових коштах, у тому числі за рахунок отримання кредитів. Зниженню швидкості обертання коштів має сприяти також зростання попиту на гроші як засобу розрахунку за раніше створену вартість, насамперед внаслідок проведення активної приватизаційної політики. Крім того, темпи зниження швидкості обертання грошей у мають бути нижчими передовсім за рахунок дій, спрямованих на поліпшення структури грошової маси. Зокрема передбачається подальший розвиток безготівкових розрахунків за участю фізичних осіб та подальше впровадження Національної системи масових електронних платежів. Також очікується питома вага негрошових форм розрахунків між суб’єктами господарювання сягне мінімально можливого рівня. Поліпшення структури грошової маси, зменшення готівкових та негрошових форм розрахунків сприятиме розв’язанню проблеми детінізації економіки.

Зростаючий попит на гроші передбачається задовольняти як за рахунок абсолютного зростання монетарної бази, так і через створення умов для мультиплікації грошей, випущених в обіг, що здійснюватимуться Національним банком для підтримування заходів уряду в цьому напрямі. Це досягатиметься шляхом застосування відповідних інструментів та механізмів, які визначатиме Правління Національного банку для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики на 2005 рік [17].

У разі виникнення потреби вилучення з обігу відповідного обсягу грошової маси Національний банк застосовуватиме монетарні інструменти, які забезпечать виконання зазначеної цілі залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку, а саме: збільшення норми обов’язкових резервів та облікової ставки, операції на відкритому ринку з двостороннім котируванням ПОВДП, випуск в обіг депозитних сертифікатів Національного банку, інтервенції на валютному ринку, операції зворотного РЕПО тощо.

Забезпечення проведення ефективної грошово-кредитної політики можливе за умови стабільного функціонування банківської системи. З метою досягнення відповідної стабільності банківської системи Національним банком України передбачається вжити додатково заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності та надійності банківської системи (підвищення рівня капіталізації банків, більш ефективне використання системи раннього реагування на проблеми в діяльності банків на початкових стадіях їх виникнення).

Національний банк, проводячи адекватну загальноекономічній ситуації грошово-кредитну політику, коригуватиме монетарні параметри відповідно до динаміки економічних показників, забезпечуючи при цьому досягнення основної мети – стабільності національної грошової одиниці.

3.2. Перспективи розвитку валютно-кредитного регулювання інвестиційних процесів в Україні

Стратегічні напрями подальшої активізації інвестиційної діяльності в Україні повинні забезпечити привабливість інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури, необхідної для забезпечення сталого економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення. Одними з таких важливих напрямів можна вважати дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізацію ділової активності та створення конкурентного середовища.

Інвестиційна стратегія держави в першу чергу пов'язана з поточним фінансовим станом країни та підприємств, існуючою фінансово-господарською діяльністю. Така стратегія повинна дати відповідь на такі запитання: продовжувати чи змінювати існуючу діяльність, в яких напрямках змінювати, які отримаємо результати, які кошти необхідні для цього та їх джерела.

З економічної теорії відомо, що інвестиції мають ряд класифікацій. Слід зауважити, що, аналізуючи сучасний досвід роботи західноєвропейських та американських підприємств, цікавою є думка про класифікацію інвестицій на групи в залежності від їх мети:

третя – оновлення основних виробничих фондів, особливо верстатів та апаратів;

четверта – економія витрат;

п'ята – збільшення прибутків;

шоста – "ризикові" капіталовкладення [25].

До першої групи належать капіталовкладення, які здійснюються з метою підвищення надійності і техніки безпеки на виробництві відповідно до нових законодавчих актів або інших абсолютно обов'язкових обставин. У цьому випадку не постає питання, здійснювати інвестиції чи ні.

Друга група охоплює капіталовкладення, які потрібні для того, щоб підприємство змогло утримати свої позиції на ринку, а також зберегти створену репутацію та зайняте положення.

Капіталовкладення третьої групи призначені для підтримування безперервної діяльності підприємства і підвищення технічного рівня виробництва за рахунок встановлення досконаліших і продуктивніших машин та устаткування, впровадження нової технології виробництва [25].

До четвертої групи належать капіталовкладення, які мають на меті скоротити витрати, що сприятиме підвищенню продуктивності праці на підприємстві та його прибутковості.

Капіталовкладення п'ятої групи спрямовані на збільшення прибутків, що, у свою чергу, сприяє підвищенню прибутковості. Це часто пов'язується з розширенням так званих традиційних сфер діяльності підприємства.

До шостої групи належать капіталовкладення, пов'язані із значним ризиком, наприклад призначені для "захоплення" нових сфер ринку або створення нових видів продукції, пов'язані з науково-дослідними розробками та зразками. Ці капіталовкладення є успішними в першу чергу в тих галузях, де відсутня серйозна конкуренція і існує велике поле дій [25].

Як відомо, вибір інвестиційної стратегії має здійснюватися, зважаючи на ряд критеріїв, які визначають їх доцільність:

Для формування інвестиційної політики в Україні найбільш практичне значення, на нашу думку, має класифікація капіталовкладень з погляду оцінювання їх рентабельності, яке виконується на основі різних