визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом і обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності, ступеню ризику.

Планові виробничі контракти розробляються підприємствами державної форми власності на основі завдань вищого за рівнем органу влади й погоджуються з ним за показниками, які містяться в рішеннях уряду. У планових виробничих контрактах встановлюються обсяги виробництва продукції та надання послуг населенню, іншим підприємствам або державі, а також визначаються обов'язки сторін. Поряд з плановими виробничими контрактами державні підприємства розробляють, у міру необхідності, бізнес-плани, інвестиційні проекти тощо.

Підприємства недержавного сектора економіки беруть участь у розробці та виконанні планів на основі узгодження своїх намірів з державними адміністраціями регіонів з питань, що входять до їх компетенції. Обов'язковими для них є тільки ті планові показники та зобов'язання, що закріплені в їх договорах з міністерствами й відомствами та державними адміністраціями регіонів.

Інституціональні одиниці всіх форм власності розробляють бізнес-плани, що моделюють програму їх діяльності в плановому періоді. Бізнес-план має враховувати насамперед внутрішні виробничі резерви підприємства, а його розробка — включати такі етапи:*

маркетингове вивчення ринку, його обсягу, умов конкуренції, міри ризику, попиту на ті чи інші товари та послуги, а також їх пропозиції;*

формування цілей і завдань виробничої та комерційної діяльності підприємства з урахуванням економічної кон'юнктури ринку;*

розробку основних розділів бізнес-плану, конкретну оцінку ефективності кінцевих результатів, передбачених у плані.

На основі бізнес-плану підприємство оформляє свої наміри для повідомлення галузевих, територіальних і центральних органів влади з урахуванням їх централізованих замовлень .

Погоджені та прийняті показники планів підприємств і організацій (незалежно від форм власності) у встановлені терміни подаються відповідним міністерствам, відомствам і адміністраціям місцевих рад для узагальнення та отримання реальної картини, яка складається в регіоні в результаті досягнення цих показників.

Список використаної літератури

Калина А. В., Осокина В. В. Экономическая теория и практика хозяйствования.- К.: МАУП, 1997.- 308 с.

Киселева В. В. Плановые расчеты по моделям экономического роста.— М.: Экономика, 1971.— 95 с.

Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его разработки.— М.: Экономика, 1968.— 247 с.

Кравченко Ю. И., Цыба Г. Ј. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Учеб. пособие.— Кременчуг: Изд. центр "Сербо", 1997.— 189 с.

Кулян В. Р., Юнькова Е А Эконометрия: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.— 68 с.

Макконнел К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ.— 11-е изд.— К.: Хагар-Демос, 1993.— 785 с.

Методические вопросы создания системы норм и нормативов / Под ред. В. В. Соколова.— М.: Экономика, 1983.— 192 с.

Методические указания к разработке государственных планов экономического и социального развития СССР.— М.: Экономика, 1980.— 776 с.

Моделирование глобальных экономических процессов: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. "Экон. кибернетика"/ Под ред. В. С. Дадаяна.— М.: Экономика, 1984.— 320 с.

Науменко В. /., Панасюк Б. Я. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки.— К.: Глобус, 1995.— 200 с.

Новицкий В. Ј. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг.— К.: Либра, 1994.— 190 с.