Основою таких зв’язків є не тільки відповідні організаційно-правові форми та приписи. Необхідною умовою виступає наявність адекватного прямого та зворотнього інформаційного потоку, значення якого постійно зростає. Причому чим інтенсивніше відбуваються структурні та кон’юнктурні економічні зміни, тим більше результативность економічного механізму залежить від ефективності його інформаційної основи. Недостатність, неточність або необ’єктивність інформації, її повільне розповсюдження, несвоєчасність надходження в сучасних умовах стають найважливішим недоліком будь-якої системи економічного регулювання [7, с.38].

Тільки при наявності адекватних організаційних й інформаційних основ функції управління – планування, організація, координація, мотивація, контроль - утворюють ефективні управлінські (регулювальні) ланцюги, тобто функціональний механізм економічної, в тому числі і зовнішньоекономічної, діяльності.

Напрями вдосконалення діяльності зовнішньоекономічних підрозділів торговельних підприємств

Торговельне підприємство, спрямоване на сталий розвиток, гармонізовано використовує економічні, трудові та матеріальні ресурси з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності передусім на інтереси споживача, або “виховуючи” споживача на високому рівні, вирішує багато соціальних завдань, включаючи формування та стабілізацію споживчого ринку для задоволення соціальних потреб.

Важливе значення для досягнення сталого розвитку має система методів управління. Головна увага при цьому має бути приділена спрямованості механізму, який містить ці методи, на погодження економічних і соціальних параметрів управління, досягненню їх ефективної взаємодії з організаційною структурою підприємства, задоволенню суспільних і особистих потреб в умовах ощадливого витрачання ресурсів [11].

Таблиця 1

Механізм управління торгівлею

Загальні функціональні підсистеми

Економічна | Організаційна | Соціальна

Блоки забезпечення функціонування | Спеціальні функціональні блоки | Управління соціальним розвитком підприємства

Методологічне

Інформаційне

Програмне

Технічне

Фінансове

Кадрове | Управління господарчими зв’язками підприємства

Управління НТП

Маркетингові дослідження

Управління якістю товарів і послуг | Психологічні методи управління

Участь колективу підприємства в управлінні

Значне ускладнення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності, характерне для світової економіки в цілому та посилене комплексом факторів невизначеності, об’єктивно вимагає від будь-якого підприємства, яке хоче вижити в нестабільному та жорстко конкурентному середовищі, наявності комплексної системи управління такою діяльністю на рівні підприємства. Така комплексна система управління повинна враховувати складне переплетення різноманітних факторів ефективності зовнішньоекономічної діяльності – науково-технічних, виробничих, збутових, сервісних, інформаційних, кваліфікаційних і інших, забезпечувати не тільки управління окремими етапами, напрямами та формами діяльності в області зовнішньоекономічних зв’язків, але й їх органічне “вбудовування” в механізм функціонування підприємства в цілому. Цей механізм повинен базуватися на принципах міжнародного маркетингу. А саме:

1. Основою, відправним елементом для прийняття рішень в області зовнішньоекономічної та пов’язаних з нею виробничої, інвестиційної, фінансової, організаційної діяльності, роботи в області матеріально-технічного забезпечення, коопераційних зв’язків з постачальниками, кадрової політики підприємства повинно стати постійне та адекватне вивчення міжнародних ринків з наявної номенклатури товарів і послуг.

2. Інформація про стан ринків (ринкова інформація) повинна в обмежені терміни (не довше, ніж у основних конкурентів) перетворюватися в комплекс рішень, що забезпечать неперервну адаптацію підприємства до постійно змінних ринкових умов. При цьому швидкість проходження відповідних управлінських імпульсів і швидкість реалізації прийнятих рішень обумовлюють в вирішальній мірі рівень конкурентоздатності підприємства на ринку.

3. Основоположним значенням є реалізація принципу сегментації ринку, у відповідності з яким підприємства повинно розробляти в рамках інтегральної стратегії фірми специфіковану політику щодо окремих ринків збуту: по окремих товарах, окремих регіонах або країнах, окремих категоріях споживачів. Така специфікація має забезпечити максимально можливий облік особливостей окремих ринків при формуванні не тільки загальної виробничо-збутової стратегії підприємства, але й з погляду знаходження найбільш раціональних каналів товароруху, вироблення ефективних форм і методів збуту, технічного передпродажного та післяпродажного сервісу, способів впливу на рішення потенційних споживачів.

4. Важливим компонентом комерційної діяльності підприємства на ринку є комплекс заходів з активного впливу на надання переваг і наміри потенційних споживачів. Це не просто реклама певних товарів і послуг і вигод від їх споживання, але й реклама самої фірми. Більше того, в сучасних умовах це створення у споживачів певного сприятливого уявлення (іміджу) про саму фірму, про сповідувані нею ідеї, стиль поведінки та життєдіяльності, що об’єктивно веде до переродження простої реклами в складний комплекс зв’язків з громадськістю.

Перехід до ринкової економіки зовсім не означає применшення значення такого інструменту управління, яким є план. Швидше йдеться про те, що він використовується не на макроекономічному, а на мікроекономічному рівні. Підприємство в умовах такого переходу має “шанс” поринути в стихію поточного пристосування до змінюваного ринкового середовища. Однак, як показує практика багатьох закордонних компаній, платою за фактичну відмову від стратегії довгострокового пристосування, для якого, безумовно, потрібне чітке довгострокове внутрішньофірмове планування, виявляється втрата в перстпективі конкурентоздатності на ринку. Хоча, і для короткострокового пристосування необхідний бізнес-план, який буде визначати співпорядкованість різних мікроекономічних заходів [9].

Відповідно до вищесказаного важливими вимогами до механізму управління зовнішньоекономічною діяльністю в перехідний період є наявність в ньому основ аналітичної, прогнозної та концепційної роботи, пов’язаної з виробленням зовнішньоекономічної стратегії й тактики поведінки підприємства у зовнішньоекономічній сфері в цілому та на окремих сегментах ринку, а також наступного перетворення вироблених концептуальних підходів у внутрішньофірмових планах і конкретній програмі дій з їх реалізації. При цьому загальний алгоритм концептуально-планової роботи підприємства повинен передбачати наскрізне відображення заходів з пристосування до вимог зовнішніх ринків у різноманітних