Так, заходи в області науково-технічного розвитку, включаючи питання закупівлі та продажу ліцензій, науково-технічної кооперації, можуть бути інкорпоровані у відповідний розділ плану “Дослідження та розробки” або ін.

В розділі плану “Капіталовкладення” можуть бути відображені інвестиції, які потрібні для підвищення конкурентоздатності та для реалізації прийнятих міжнародних зобов’язань, особливо для реалізації найбільших проектів зовнішньоекономічної діяльності.

В розділах плану “Експорт” і “Імпорт” відображаються цілі та завдання, а також основні напрями діяльності на ключових міжнародних ринках, з необхідною їх сегментацією.

В розділі “Трудові ресурси та підготовка кадрів” раціонально відобразити заходи з підбору та підготовки (перепідготовки) кадрів у відповідності з вимогами розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

В розділі плану “Удосконалення управління” (або в комплексному розділі “Зовнішньоекономічна діяльність”) важливо передбачити заходи з адаптації організаційної структури управління підприємством до змінюваного ринкового середовища, а також розвиток нових форм і методів ринкової роботи, включаючи методи та засоби підвищення індивідуальної зацікавленості працівників у освоєнні нових ринків і закріпленні на них, розширенні операцій та досягненні кращих фінансових результатів на традиційних ринках. Тут важливо визначити розвиток каналів товароруху, передусім розгортання закордонної мережі збуту та сервісу, удосконалення методів роботи з комерційними посередниками та партнерами по кооперації.

Необхідний також адекватний розвиток методів управління, який має включати [12]:

- методи коротко-, середньо- та довгострокового прогнозування ринку,

технічного розвитку відповідної галузі виробництва;

- програмно-цільове управління великими проектами зовнішньоекономічної співпраці та важливими напрямами зовнішньоекономічної діяльності в цілому;

- способи ринкового (а не тільки планового) балансування постачання та збуту;

- застосування гнучких методів координації між відділами та службами підприємства, в тому числі з допомогою тимчасових (цільових) робочих груп для вирішування окремих важливих проблем;

- методи забезпечення наскрізної матеріальної відповідальності за своєчасне та якісне виконання зобов’язань у зовнішньоекономічній сфері та наскрізного матеріального стимулювання за досягнення тут високих кінцевих результатів, що оцінюватимуться на основі відповідних методик розрахунку ефективності зовнішньоекономічних зв’язків.

Для успішної адаптації до зовнішньоекономічного середовища підприємству потрібно приділяти велику увагу питанням налагодження адекватного інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (як і всієї діяльності на ринку в цілому).

Одним з важливих питань зовнішньоекономічної діяльності підприємства є знаходження ефективної організації процесу безпосереднього здійснення зовнішньоекономічних операцій, раціональних способів виходу на зовнішні ринки.

Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

Українське законодавство щодо зовнішньоекономічної діяльності почало розвиватися у 1991 році, власне при набуванні назалежності, бо Радянський Союз не надавав самостійної можливості підприємствам здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, а роблячи це на централізованих засадах, на державному рівні.

Одним з перших законів, які передбачали зовнішньоекономічну діяльність на рівні підприємств, був Закон України (далі – ЗУ) “Про підприємства в Україні”. У статті 25 закону зазначено так [17]:

1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

2. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначається валютним законодавством України.

3. Підприємство має право одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і використовується ним самостійно.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

4. Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань економічної, технологічної, екологічної та соціальної безпеки контролюється державними органами.

Основним законом в напрямі зовнішньоекономічної діяльності, звичайно, є ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” [16]. Закон було прийнято, маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Зовнішньоекономічна діяльність визначається в законі як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав; мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Габен” в зовнішньоекономічній сфері імпортує товари, треба зазначити, що ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначає товари, що імпортуються на територію України, такими, які підлягають обов’язковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їх сертифікації. Закон також визначає принципи зовнішньоекономічної діяльності, види зовнішньоекономічної діяльності, ким і як здійснюється її регулювання, страхування зовнішньоекономічних операції, їх ліцензування та квотування, інше.

Ліцензування, якому підлягає діяльність фірми “Габен”, а саме імпорт, роздрібна та гуртова торгівля пестицидами та іншими засобами захисту рослин, розглядається у ЗУ “Про підприємництво”, Постанові Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) “Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2003 році” (щороку), Наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції “Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2003 році” (видається щороку відповідно до постанови КМУ, вказаної вище).

У ЗУ “Про підприємництво” [17] перелічуються види підприємницької діяльності, які підлягають обмеженню (ліцензуванню). Для здійснення такої діяльності неоюхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови), які встановлює КМУ та уповноважений ним орган. Визначається порядок надання ліцензій, потрібні для цього документи. Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає (в даному випадку Департамент реєстрації та ліцензування Львівської міської ради – на три роки), але неможе бути меншим, ніж три роки. Дія ліцензії може бути продовжена на новий термін за заявою суб’єкта підприємницької діяльності. Сам закон визначає загальні