2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

1. | Рентабельність активів, % | 0 | 0 | 27,22 | 32,52 | 0,29

2. | Рентабельність власного капіталу, % | 0 | 0 | 0 | 122,32 | 1,21

3. | Рентабельність виготов-леної продукції, % | 3,17 | 9,24 | 10,53 | 2,70 | 0

4. | Капіталовіддача реалізованої продукції, % | 3,00 | 28,52 | 31,79 | 9,71 | 0

Нульові значення рентабельності активів і рентабельності власного капіталу спричинені чистим збитком (сумарно від усіх видів діяльності) і від’ємним значенням власного капіталу певних звітних періодів. Рентабельність виготовленої продукції та капіталовіддача реалізованої продукції мали тенденцію до збільшення до піку в 2004 р. і пізніше зменшувались, нульові значення у 2002 р. пов’язане із збитком від реалізації продукції.

В загальному можна виснувати, що фінансовий стан фірми покращується, зросла активність на ринку, збільшились обсяги реалізації продукції.

Далі проаналізуємо деякі тенденції зовнішньоекономічної діяльності (вище вже частково розглядалась), яка є вагомою складовою, визначальною для діяльності фірми “Габен”. Обсяги імпортних операцій становили: у 2002 році – 544,9 тис. грн., 2003 р. – 866,4, у 2004 р. – 1712,4 тис. грн., 2005 р. – 3247,0 тис. грн., в 2006 р. – зменшилися до 2527,8 тис. грн. Відображено на рис.9.

Рис. 9. Динаміка зміни обсягів імпорту

Фірма була у збитку в 2002-2003 рр. у зв’язку з витратами, не пов’язаними з реалізацією, і він становив 214,1 тис. грн. і 56,1 тис. грн. відповідно. У наступні роки чистий прибуток від усієї діяльності фірми зростав у 2004 і 2005 роках, відповідно становив 245,0 і 473,7 тис. грн. В 2006 р. чистий прибуток складав 4,7 тис. грн.

Витрати на оплату праці збільшувались впродовж цих п’яти років, крім 2004 р., з 17,2 тис. грн. (2002 р.) до 63,2 тис. грн. (2006 р.), що пов’язане із розширенням фірми та збільшенням чисельності працівників.

Фірма характеризується розвитком, який можна підтвердити збільшенням величини основних економічних показників, як обсяг реалізованої продукції, обсяг імпортних операцій, інші.

Зовнішнє середовище діяльності підприємств характеризується екстремальною нестійкістю і призводить до нестабільності внутрішнього середовища окремого підприємства. Важливо є розглянути якомога більше чинників впливу на діяльність, зокрема зовнішньоекономічну діяльність, на механізми діяльності.

Спершу зосередимось на чинниках зовнішнього середовища, основними з яких є фінансові (методи оцінки діяльності на місцях; системи оподаткування “де факто” і “де юре”; терміни здійснення розрахунків з дебіторами, постачальниками та кредиторами; потреба в інвесторах тощо), маркетингові (вартість одержання та доступність даних по ринках; методи та видатки розподілу; характер конкуренції; державне регулювання цін, рекламної діяльності), політичні та інші.

Постійна зміна системи обліку та звітності результатів діяльності підприємств протягом останнього десятиріччя сприяла наявності на підприємстві тільки податкового обліку під час складання звітності. Тому на теперішній час керівництво віддає перевагу показникам прибутку податкового обліку. Підприємства практично позбавлені можливості вибору облікової політики, не дотримуються принципу порівняння під час складання показників звітності, оскільки такі вимого лише формальність. Сучасний механізм формування показників прибутку не дає уявлення про деякі важливі для проведення дослідження показники, наприклад, суму торгових націнок, постійні та змінні витрати та т.ін.

Не забезпечено належного механізму розраховування за зобов’язаннями. Неконтрольованість процедур повернення коштів, як з боку підприємств, так і держави, створює реальні можливості користання ними неналежними особами чи структурами без подальшої відповідальності за це.

Щодо інвестування діяльності фірми “Габен”, то, вийшовши на вищий рівень, вона не має потреби у довгостроковому інвестуванні, забезпечення здійснюється переважно короткостроковими кредитами банків.

Детальніше розглянемо внутрішній ринок збуту продукції. Постановою Кабміну № 42 від 24 січня 2005 року “Про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин” проголошено, що хімічний набір “страв” для поля Україна виготовлятиме сама. Деякі потужності цього профілю вціліли. У 80-х роках, коли в Україні почали впроваджувати інтенсивні технології в рослинництві, середньорічне використання засобів захисту рослин сягнуло понад 100 тис. тонн. Частково виробництво препаратів зосереджувалось і на хімічних підприємствах України — первомайському “Хімпромі” Харківської області та столичному хімзаводі “Радикал”. Згодом, економічно стриножені, обидва призупинили свою діяльність. Транснаціональним компаніям такі банкрутства дали змогу міцно вкоренитися на українських теренах (близько 120 інофірм). Сьогодні Кабмін намагається реанімувати українське виробництво пестицидів, розширити їх асортимент, удвічі знизити ціну на них і в стільки ж разів — наростити виробництво. Це, за його розрахунками, дало б змогу заощаджувати щороку понад 200 млн. гривень або 20 % імпортованих засобів захисту рослин [31].

Проте на сьогодні забезпеченість агроформувань засобами захисту рослин становить 20, але не планових тис. тонн, а відсотків, у тому числі гербіцидами — п’ята частина до потреби. Найбільше їх бракує саме у зерносіючих регіонах — Дніпропетровській, Харківській, Херсонській, Черкаській областях (до 8%).

Забезпеченість селян мінеральними добривами складає всього 30 %. Лише 11 кілограмів діючої речовини міндобрив припадає на гектар — у 20 разів менше, ніж у розвинутих країнах Європи (2004 р. і раніше). Хоча 80% міндобрив експортується. Фахівці Мінагрополітики звинувачували українські хімічні підприємства у встановленні “захмарних” цін на міндобрива, але це не підтвердилось - вони виявилися на рівні рентабельності 7—11% [30].

В 2003—2004 роках імпорт хімічних засобів (вітчизняне виробництво було надзвичайно низьким) не перевищував $60 млн, то 2005 року обсяг ринку був на рівні $110 млн без ПДВ у цінах придбання гуртовими покупцями. Необхідність здешевлювати продукцію спонукає сільгоспвиробників підвищувати врожайність. Через це вони з 2005 р. збільшують закупівлі