винятком випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.
Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.
При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:
продавцем – у договорі купівлі-продажу;
наймодавцем – у договорі майнового найму;
ліцензіаром – у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;
охоронцем – у договорі зберігання;
комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації);
довірителем – у договорі доручення;
перевізником – у договорі перевезення;
експедитором – у договорі транспортно-експедиторського обслу-го-ву-ва-н-ня-;
страхувачем – у договорі страхування;
кредитором – у договорі кредитування;
дарувальником – у договорі дарування;
поручителем – у договорі поруки;
заставником – у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.
До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.
До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.
При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.
Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки України у порядку, встановленому статтею 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Отже, основними принципами здійснення зовнішньоекономічної діяльності є :
принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
принцип юридичної рівності і недискримінації;
принцип верховенства закону;
принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Розділ 2. Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства
2.1. Зміст, задачі і методи економічного аналізу в сфері зовнішньоекономічних зв'язків
З включенням у зовнішньоекономічні зв'язки України значного числа підприємств, організацій, кооперативів, регіональних структур їх діяльність в цій сфері стає одним з важливих об'єктів економічного аналізу.
Економічний аналіз дає можливість дослідити економіку як по всій сукупності протікаючих в ній господарських процесів, так і по окремих її елементах. Економічний аналіз дозволяє вивчати три групи проблем:
по-перше, стан і розвиток всесвітнього господарства і економіки регіону, будь-якої окремо взятої країни;
економіки окремого адміністративного району будь-якої країни (республіки, краю, області і т.д.); галузі і підгалузі народного господарства;
по-друге, господарську діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу, фірми);
по-третє, господарську діяльність будь-якої ділянки і окремого робочого місця.
Економічний аналіз, направлений на вивчення першої групи проблем і що має як інформаційна бази дані соціально-економічної і міжнародної статистики, отримав назву соціально-економічного аналізу.
Аналіз, що має предметом вивчення другу і третю групи проблем, іменуються аналізом господарської діяльності. Його інформаційна база – в основному дані бухгалтерського і оперативно-статистичного обліку і звітності підприємств об'єднань і фірм.
Аналіз господарської діяльності і соціально-економічного аналізу є важелями управління. Управління господарською діяльністю будь-якого об'єкта поділяється на три етапи.
Перший етап – прийняття керуючим органом рішення в формі плану-прогнозу (наприклад, по зовнішньоекономічній діяльності), господарського договору, контракту, директиви або навіть усної вказівки про виконання керованим об'єктом (наприклад, об'єднанням або фірмою, бригадою, окремим працівником) доцільних дій (по експорту або імпорту товарів, транспортуванню, зберіганню, розрахункам і т.д.). Прийняттю рішення передують:
визначення мети рішення;
розробка різних варіантів рішення в залежності від методів і умов досягнення мети;
підрахунок ресурсів, необхідних для виконання таких варіантів;
вибір остаточного варіанту рішення, найбільш раціонального з точки зору поставленої мети.
Виконання всіх перерахованих задач, необхідних для прийняття науково обґрунтованого рішення, досягається за допомогою різних методів економічного аналізу.
Другий етап – здійснення керуючим органом або окремим керівником або працівником контролю за ходом виконання рішення. На цьому етапі керуючий орган, керівник або окремий працівник:
стежить за раціональним використанням ресурсів;
усуває небажані відхилення від поставленої мети;
змінює при необхідності течію процесів, що контролюються.
Методи економічного аналізу широко використовуються і на цьому етапі, органічно переплітаючись з контролем.
Третій етап управління – оцінка результатів виконаного рішення – здійснюється в основному методами аналізу господарської діяльності. Оцінка проробленої роботи необхідна також для вироблення нового рішення (наприклад, для складання і уточнення зовнішньоекономічного плану на наступний звітний рік).
Крім вказаних вище видів економічного аналізу, що класифікуються по колу проблем, які вивчаються, існує декілька видів