Так, у зовнішньоекономічній діяльності, в залежності від часу проведення аналітичної роботи відносно часу виконання плану і зобов'язань по торгових угодах, розрізняють аналіз попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній аналіз звичайно застосовується на першому етапі управління, коли здійснюється розробка самого рішення (наприклад, зовнішньоторговельного плану-прогнозу). Мета попереднього аналізу – підготувати дані для визначення перспектив розвитку економіки, для складання проектів плану-прогнозу, для розрахунку економічної ефективності планованих операцій. У зв'язку з цим попередній аналіз тісно переплітається з плануванням, з розробкою кошторисів, нормативів, лімітів, з складанням різних економічних і зовнішньоторговельних прогнозів, прогнозів кон'юнктури товарних ринків.

Поточний (оперативний) аналіз застосовується в ході виконання рішення (зовнішньоторговельного плану-прогнозу і зовнішньоторговельних зобов'язань за контрактами), що відповідає другому етапу управління. Поточний аналіз направлений на вивчення і контроль виникаючих процесів по експорту, імпорту і реалізації товарів, заходів і дій в ході експортно-імпортних операцій. Мета такого аналізу – підготувати дані для прийняття оперативних рішень в ході повсякденного управління зовнішньоекономічними зв'язками в Україні. В сферу поточного аналізу входять вивчення умов різних варіантів зовнішньоторговельних операцій, обґрунтування, з урахуванням різноманітних чинників, експортних і імпортних цін, видів постачання і форм розрахунків і платежів, способів і маршрутів перевезень вантажів і т.д.

Наступний аналіз направлений на підведення підсумків проробленої роботи, що є завершальним етапом управління. Мета наступного аналізу – оцінка результатів діяльності підприємства, об'єднання або фірм за певний період. Така оцінка передбачає виявлення чинників, що вплинули на результати господарської діяльності, вивчення причин допущених помилок і втрат, розкриття наявних резервів, і розробку заходів щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, об'єднання або фірми.

В залежності від ступеня обхвату аналізом діяльності об'єднання і кола порушуваних питань, економічний аналіз поділяється на комплексний і тематичний. При комплексному аналізі охоплюється вся взаємопов'язана сукупність показників підприємства або структурної одиниці підприємства, об'єднання (спеціалізованих фірм), що відображають за певний (звітний) період повністю або частково його господарську, виробничо-комерційну й фінансову діяльність, фінансове положення. Результати комплексного аналізу діяльності підприємства, об'єднання або його спеціалізованих фірм за звітний період відбиваються в його пояснювальній записці до квартальних і річних звітів, а також в рішенні, прийнятому по даному звіту.

Тематичний (локальний) аналіз направлений на вивчення окремих показників діяльності підприємства і об'єднання (комерційної, валютної, фінансової, транспортної, розрахункової, обліковою і т. ін.) або на дослідження певного кола функціональних питань (валютних, транспортних, фінансових і т. ін.) в межах однієї структурної одиниці підприємства і об'єднання (спеціалізованої фірми, валютно-фінансового відділу, транспортного відділу, бухгалтерії і т. д.). Тематичний аналіз застосовується при вивченні особливо актуальних питань, наприклад, таких, як ефективність реалізації різних товарів на певному ринку або одного товару на різних ринках. Тематичний аналіз з однакової проблеми може проводиться одночасно по ряду порівняно однотипних підприємств і об'єднань або фірм (машинних або сировинних). Всі види економічного аналізу взаємопов'язані і направлені на загальне поліпшення діяльності об'єктів, що вивчаються.

Аналіз оперує різними економічними показниками. Будь-який економічний показник складається з числової основи (тобто величини представленої інформації) і ознак, що визначають економічний зміст і приналежність інформації. Кожний окремий показник відображає якусь певну сторону діяльності зовнішньоекономічного об'єднання і фірми. Усі показники взаємопов'язані й складають єдину систему показників, що відображають всю комерційну, фінансову діяльність об'єднання і фірми та їх фінансове положення як єдиного господарського організму. Показники можуть бути плановими й звітними, за поточний рік і за минулі роки. Економічні показники можуть виражатися у вартісних і натуральних вимірниках, представлятися в формі абсолютних, відносних або середніх величин. В залежності від змісту економічні показники поділяються на кількісні і якісні.

Кількісні показники відображають об'єми зовнішньоекономічних операцій, кількісні зміни у зовнішній торгівлі. До кількісних показників відносяться, наприклад, показники вартості експорту або імпорту товарів за планом і по звіту фактично як загалом по підприємству, об'єднанню, так і по окремих торгових угодах, по спеціалізованих фірмах, по окремих країнах, по товарних групах і окремих товарах.

Якісні показники характеризують раціональність використання засобів, зайнятих в експортно-імпортних операціях. Якісні показники відображають також фінансову діяльність і фінансове положення об'єднання. До якісних показників відносяться: швидкість обороту засобів у зовнішньоекономічних операціях, ефективність цих операцій; віддача оборотних засобів при експорті і імпорті товарів; забезпеченість банківських кредитів та інше.

Показники комерційної і фінансової діяльності, фінансового положення підприємства, об'єднання змінюються під впливом різних чинників – соціально-економічних і виробничо-економічних. Соціально-економічні чинники відображають умови, мотивації і якість функціонування і взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях. До виробничо-економічних відносяться чинники ресурсів і техніко-економічні чинники. Чинники впливають на показники в різній мірі і в різних напрямах. Одні з них надають на них позитивний вплив, інші – негативний. Вплив одного чинника може бути перекритий іншим чинником, діючим в протилежному напрямі.

Оскільки дія різноманітних чинників на економічні показники не рівноцінна, розрізнюють основні і другорядні чинники. Однак одні і ті ж чинники в тих або інших обставинах можуть бути як основними, так і другорядними. Все залежить в кожному конкретному випадку від розміру впливу чинника на показник. Так, транспортні витрати при експорті приладів складають вельми скромну частку в собівартості товару і можуть вважатися в зв'язку з цим порівняно другорядним чинником серед інших чинників, що формують собівартість цього товару (наприклад, ціни і кількості). І навпаки, при експорті сировинних товарів (наприклад, добрива і пиломатеріали) транспортні витрати перетворюються в один з основних чинників, що визначають величину собівартості і відповідно рівень ефективності