Чимало аналітичної інформації для аналізу зовнішньополітичної діяльності висвітлюється в журналі “Національна безпека і оборона”, на урядові веб-сторінці України.

Дана тема зустрічається в багатьох ЗМІ, висвітлюється провідними регіональними періодичними виданнями України („День”, „Пік”, „Дзеркало тижня”, „Українське слово”, ”Україна молода”, “Персонал”, “Трибуна”), де фахівці та журналісти подають своє бачення та ставлення цієї проблеми, зокрема Міністр закордонних справ України Б.Тарасюк підкреслює, що “на іміджі України за кордоном дуже негативно позначаються наші внутрішньополітичні негаразди”; за словами Сікорського, Україна знаходиться у набагато кращому економічному стані ніж Східно-Європейські держави п’ятнадцять років тому; Володимир Полохало вважає, що негативний образ України за кордоном, котрий створювала влада, змінився на позитивний завдяки помаранчевої революції.

Науковців цікавлять політичні аспекти поставленої проблеми, які висвітленні у багатьох статтях періодичних виданнях, зокрема: „Який PR потрібний нашій країні”, „Міжнародний імідж України ніякий...”, “Майстерний удар по іміджу України”, “ “Проросійський імідж України у світі – що з ним робити?” та ін.

Найбільше цією проблемою цікавляться журналісти, тому що внутрішній імідж, який зараз є в України створюють саме вони і, саме вони, зацікавлені в розкритті в розкритті кримінальних справ, в свободі слова і в розвитку демократії.

Вирішенням даної проблеми зацікавлена громадськість України, але без ініціативи владних структур, ситуацію змінити практично неможливо. Громадськість зацікавлена у позитивному внутрішньому і зовнішньому іміджу нашої крани, адже коли зовнішній імідж України – негативний, то він суттєво впливає на внутрішній імідж, який у свою чергу відбивається на її громадянах.

2.2 Пріоритети внутрішньої політики України на сучасному етапі

1. Після парламентських виборів 2002 року визначився новий цикл розвитку політичної системи України. Його принциповою особливістю слід вважати поступове зростання ролі політичних сил, насамперед партій, у системі державної влади і відповідне підвищення політичної відповідальності цих сил перед суспільством. Стратегічною метою нинішнього політичного циклу слід визначити реальне просування шляхом консолідації демократії. Йдеться насамперед про забезпечення укорінення суспільних умов, за яких демократичні принципи у всіх сферах суспільного життя стануть визначальними, а демократичні перетворення - необоротними.

Принципово важливим завданням нинішнього етапу політичного розвитку України має стати загальне зниження рівня конфронтаційності у політичній системі, насамперед у взаєминах між основними політичними силами. Нині вперше за останнє десятиріччя сформувалися суттєві передумови та сформульовано програмні засади для досягнення широкого політичного консенсусу щодо стратегічних пріоритетів суспільно-політичного розвитку.

2. Вдосконалення політичної системи України набуло життєво важливого значення для подальшого поступу Українського суспільства та держави. Основним питанням при цьому стає практичне запровадження механізму формування уряду коаліцією фракцій і депутатських груп. Цей механізм повинен гарантувати відповідальність уряду та парламенту перед суспільством за свою діяльність.

Логіка політичного процесу у циклі 2002-2006 років обумовлює визначення його кінцевих результатів визначаться лише після парламентських виборів 2006 року. Проведення цих виборів на пропорційній основі дозволить досягти належного рівня політичної структурованості Верховної Ради України. Це своєю чергою сформує необхідні умови для утворення стабільної парламентської більшості, а на її основі – ефективної урядово-парламентської коаліції. Якщо наступна Верховна Рада України не буде спроможна ефективно виконувати свою провідну роль у новій політичній системі, Українська держава не лише не здійснить перехід на нову сходинку суспільного розвитку, а й може увійти до смуги нестабільності із не передбачуваними наслідками.

3. Запровадження пропорційної системи виборів до Верховної Ради та місцевих рад надало потужний імпульс партійному будівництву в Україні. Прийняття у березні-квітні 2004 р. пакету законів, передбачених угодою про політичну реформу між силами парламентської більшості та лівої опозиції, створило принципово нові умови для політичної структуризації в усій системі представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування. Проте відсутність необхідних механізмів впливу з боку політичних партій на систему виконавчої влади ще більше підсилює суперечливість розподілу владних повноважень між органами влади як у центрі, так і в регіонах. Національний інститут стратегічних досліджень із самого початку політичної реформи активно обстоював необхідність внесення відповідних змін і доповнень до Конституції України до президентських виборів 2004 року. За нинішніх умов здійснення такого кроку слід розглядати як ключовий засіб забезпечення збалансованості державної влади, створення необхідної системи стримувань і противаг.

Необхідно віднайти і запропонувати парламентським політичним силам і суспільству загалом можливості, шляхи і механізми консолідації всіх конструктивно налаштованих громадсько-політичних сил для забезпечення ефективності, дієвості та відповідальності державної влади, суспільної стабільності, злагоди і громадянського миру, а отже, подальшого суспільно-політичного поступу України. При цьому слід виходити з пріоритетності завдань всебічної демократизації Українського суспільства і держави, гарантування прав і свобод людини і громадянина.

4. Здійснення політичних перетворень також повинно виходити з пріоритетів, інтересів і позицій провідних політичних сил у нинішньому політичному циклі. Стратегія і тактика будь-якої відповідальної політичної партії, блоку і політиків загальноукраїнського масштабу базується на ставленні до трьох ключових моментів політичного циклу: політичної реформи, президентських виборів 2004 року та парламентських виборів 2006 року. Принципово важливим є встановлення пріоритетності цих моментів.

Провідні політичні сили визначили своїм стратегічним пріоритетом саме досягнення необхідних результатів на парламентських виборах 2006 року. Відповідно президентські вибори 2004 року розглядаються ними як проміжний, хоча і безумовно важливий, етап реалізації цього пріоритету. Це стосується насамперед тих політичних партій, які мають усталену суспільно-політичну