РЕФЕРАТ

Тема:

Класифікація нетарифних методів ЗЕД

ПЛАН

ВСТУП

- Класифікація засобів нетарифного регулювання фахівцями менеджменту

- Два підходи до класифікації засобів нетарифного регулювання з позицій економічного обгрунтування ЗЕД

- Методи кількісних обмежень

- Технічні бар’єри як сукупність методів нетарифного релювання

- Українські стандарти якості

- Вимоги для пакування маркування продукції яка імпортується на внутрішньо Український ринок

- ВИСНОВОК

- Використана література

Вступ

Розглядаючи українську систему нетарифного регулювання ЗЕД, спиратимемось на узагальнену класифікацію, запропоновану в підрозділі цієї роботи.

Один з інструментів регулювання зовнішньоторгівельної політики держави є нетарифне регулювання. Засоби нетарифного регулювання, на перший погляд, не мають такого сутьєвого впливу на зовнішню торгівлю як митно-тарифні, але у звязку зі своєю національною приналежністю та особливостями застосування вони стають регулюючим фактором при експорті та імпорті

Нетарифні обмеження є комплексом національних адміністративних заходів, які не рідко неповязані безпосередньо з зовнішньою торгівлею, але виконують функції регулятора експортних та імпортних операцій.

Для оцінки державного впливу засобів нетарифного регулювання доцільно певним чином їх класифікувати, що дозволить у разі разробки стратегічних та тактичних прогнозів і планів експортної політики окреслити межі та ступень впливу факторів нетарифного регулювання країн експорту та імпорту, кордонів Проблеми, як рушійної сили процесів планування.

Нетарифне регулювання як комплекс адміністративних державних заходів суттєво впливає на здійснення зовнішньоторговельних операцій та від експортних дзеркалює реалії державної політики України стосовно товарів, які перетинають кордон у процесі експортно-імпортних операцій. Місце нетарифного впливу на процедуру митного оформлення визначено статтею 18 Митного кодексу України, зазначено, що, крім митного, товари можуть підлягати санітарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю. Водночас, зазначається, що митне оформлення може бути завершене тільки після закінчення зазначених видів контролю.

Перша особливість практичного застосування цієї статті полягає в тому, що між початком митного оформлення та його завершенням інші державні структури, маючи на це відповідні повноваження, проводять необхідні перевірки товару. Процедура митного оформлення завершається оформленням документів на експорт чи імпорт товару тільки у разі позитивних висновків дозвільних документів уповноважених державних структур. У разі видачі документів з негативним висновком, що на практиці означає призупинення митного оформлення, ухвалюється рішення стосовно пред’явленого до митного оформлення товару. Так, наприклад, у разі імпорту товару, його можна повернути до країни експорту первинному відправнику або провести його знищення в Україні за наявності відповідного рішення.

Друга особливість полягає у збільшенні виду контролю, яку підлягає товар при митному оформленні. Статтею 18 визначається, що крім митного можуть застосовувати іще п’ять видів контролю. Але, як видно з підрозділу 4.3.3, нині кількість дозвільних державних органів, що здійснюють нетарифне регулювання, суттєво збільшилось (22,23,84,186).

Таким чином, нетарифне регулювання ЗЕД в Україні має певні особливості, які слід урахувати, здійснюючи експортні або імпортні операції.

Узагальнену класифікацію засобів та методів нетарифного регулювання запропоновано у розділі 4.5 цієї роботи. Автор не претендує на її завершеність, але, разом з тим, виділення основних засобів на підставі проведеного аналізу та визначення методів реалізації дозволяє класифікувати національні адміністративні регулятори ЗЕД за їх впливом на процедуру митного оформлення.

У даній главі буде розглянуто на підставі українського законодавства узагальнену класифікацію засобів нетарифного регулювання, а саме: кількісні обмеження, методи побічного протекціонізму, стимулювання експорту, обмеження митного оформлення, правове забезпечення, обмеження за цінами та режимом розрахунку за імпор

Класифікація засобів нетарифного регулювання фахівцями менеджменту

Система засобів нетарифного регулювання з погляду фахівців менеджменту представлено на малюнку 4.1. Її зроблено на підставі поділу на засоби кількісного обмеження та побічного протекціонізму. Як обмежувальні заходи розглянуто квотування (контингування) та ліцензування, що полягають у виділенні певної обмеженої кількості товарів (квотування) та обовязковості отримання дозвольного документа – ліцензії на проведення експортних та імпортних операцій з певним товаром у обмеженій нею кількості. Водночас, нетарифні засоби державного регулювання, які спрямовані на захист відчизняного товаровиробника становлять певні ускладненя в разі митного оформлення експорто-імпортних операцій, отримання державних дозвільних документів, які засвідчують відповідність якості імпортних товарів національним санітарноветеренарним нормам.

Таким чином, хоча фахівці менеджменту і роблять певні спроби систематизації засобів нетарифного регулювання, наведина класифікація має дещо спрощений вигляд та не охоплює всієї сукопності факторів адміністративного впливу держави на зовнішньторгівельну діяльність.

Засоби нетарифного регулювання

Кількісні Звсоби побічного

омеження протекціонізму

Формальності

Квотування митного оформлення

(контингування)

Санітарноветеренарні

Ліцезування вимоги

система внутрішніх

податків

Адміністративні

правила

Мал. 4.1 Класифікація засобів нетарифного регулювання.

Два підходи до класифікації засобів нетарифного регулювання з позицій економічного обгрунтування ЗЕД

Фахівці-економісти вирішують проблему класифікації засобів нетарифного регулювання дещо інакше, а саме з погляду економічного обгрунтування їхнього впливу на імпортовані, призначення для споживання на внутрішньому ринку товарів,та експортні товари відчезняного виробництва. Така спроба більш прозора та зрозуміла при оцінці їхнього впливуна прогнозування та планування експортного напряму.

Першим буде розглянуто підхід до класифікації викладений у (16).

Запропонована економістами систематизація засобів нетарифного регулювання (16) відрізняється від варіанту фахівців менеджменту. Її преставлено на малюнку 4.2, де засоби нетарифного регулювання обєднано в чотири окремих групи.

Першу групу будуть утворювати так звані методи, пов’язані з кількісними обмеженнями, застосування яких здійснюється через адміністративний вплив держави на зовнішньоторгівельні операції.

Головна мета кількісних обмежинь полягає у захисті внутрішнього ринку від проникнення товарів іноземного виробництва. Тим самим захещається відчезняний товаровиробник, коли застосування митно-тарифних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності вичерпало себе або їхній вплив, з погляду держави, недостатньо ефективний. У