базувалась на поділі праці, з XVI до середини XVIII ст. сприяла розвитку виробництва товарів, розширенню національних ринків і створенню регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок – це частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордонними ринками.
Великі географічні відкриття спричинили грандіозні зміни в торгівлі, вивезення у нові землі готових продуктів промисловості. Це дало значний поштовх розвитку продуктивних сил у Європі, де під тиском попиту в першій половині XIX ст. виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якої вже не могла збуватися на внутрішньому ринку. Їй був потрібний всесвітній збут.
Отже, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Він остаточно сформувався наприкінці XIX – на початку XX ст., коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва [5, 20].
1.4. Характерні риси світового ринку
Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:
він є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;
він виявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;
він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути застосовані найефективніше;
він виконує санаційну роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;
на ньому існує особлива система цін – світові ціни;
на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв'язками між підприємствами та регіонами країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав [5, 21-22].
Товар, який знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.
Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати. З цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економіки та МЕВ.
1.5. Міжнародний рух товарів як ознака світового ринку
Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку е пересування товарів та послуг між країнами.
Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу.
Стосовно однієї країни зазвичай використовується термін зовнішня торгівля держави, стосовно торгівлі двох країн – міждержавна, взаємна, двостороння торгівля, а щодо торгівлі усіх країн одна з одною – міжнародна, або світова, торгівля.
Часто під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю як товарами у матеріально-речовому вигляді ("видимі товари"), так і послугами ("невидимі блага"), які відрізняються від видимих товарів деякими параметрами.
Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів – експорту та імпорту і характеризується торговим сальдо та торговим оборотом.
Експорт – це продаж та вивезення товару за кордон.
Імпорт – це купівля та ввезення товару з-за кордону.
Зовнішньоторговельне сальдо – різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.
Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту [5, 22].
За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної торгівлі головною ознакою для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару – експортом, а купівлі – імпортом є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього факту у відповідній митній звітності. Наприклад, якщо обладнання продано (а за суттю, передано) американським підрозділом Coca-Cola українському підрозділу, то це вважається експортом США та імпортом України, навіть незважаючи на те, що власником товару залишилась американська компанія Coca-Cola [5, 23].
Експорт та імпорт є двома ключовими поняттями, які характеризують міжнародний рух товарів і використовуються для всебічного аналізу міжнародної торгівлі та для практичних потреб. Торговельне сальдо та оборот, як їх похідні, мають вужче аналітичне та практичне значення.
Якщо виходити із передумови балансу попиту та пропозиції, то графічно поняття експорту та імпорту можна зобразити так, як показано на рис. 1.6.
Рис. 1.. Графічне зображення експорту та імпорту:
а – країна І; б – світовий ринок; в – країна II [5, 23]
Припустимо, що країни І та II відокремлено одна від одної виробляють та споживають один і той самий товар. Попит та пропозиція товару в країні І становлять DІ та SІ а у країні II – відповідно DІІ та SІІ. На горизонтальній осі показано обсяги виробництва товару QІ, QІІ, на вертикальній – його внутрішню ціну РІ, РІІ відповідно у країнах І та II. Ринкова рівновага попиту та пропозиції на товар досягається у точці Е1 у країні І, де ціна товару становить Р1 та точці Е2 у країні II, де ціна товару – Р2. Оскільки Р1 < Р2, даний товар дешевший у країні І, ніж у країні II, і отже, країні І вигідно його експортувати у країну II та одержати від цього який-небудь прибуток, а країні II вигідно його імпортувати з країни І і тим самим зекономити та знизити його закупки на внутрішньому ринку. Через відмінності у внутрішніх цінах між країнами І та II у країні І за будь-якої ціни на товар, більшої, ніж Р1, виникає його надлишкова пропозиція. У країні II за будь-якої ціни на товар, меншої, ніж Р2, виникає надлишковий попит на нього.
Країни починають торгувати. Рівновагова ціна Р1
