У міжнародній торгівлі намітилася тенденція до підвищення питомої ваги наукомістких, технічно складних виробів. Найбільшими імпортерами хімічних товарів є країни ЄС (43,6%), США (8,3%), Японія (4,2), країни Азії, що розвиваються (22,1%), і Латинської Америки (5,9%). Індустріальні країни виступають на світовому ринку нетто-експортерами хімічних товарів (позитивне сальдо в торгівлі склало 75,3 млрд. дол.) [3, 22].

Міжнародна торгівля сировиною і мінеральним паливом у післявоєнний період характеризується скороченням питомої ваги у сукупній вартості світового експорту із 38,6% у 1937 p. до 12% у 1995 р., в основному, за рахунок частки сировини [3, 22]. Серед світових імпортерів сировини виділяють країни ЄС (36,4Японію (11.6 %), і США (9 %).

Незважаючи на помітне підвищення ролі індустріальних країн в якості експортерів сировини вони залишаються нетто-імпортерами (від'ємне сальдо в торгівлі складає 5,7 млрд. дол.), їхня частка становить більше половини всього світового імпорту сировини.

На ринку мінерального палива питома вага промислово розвинутих країн в експорті склала 32,1 %, країн, що розвиваються, – 56,3, країн із перехідною економікою – 11,6%. Провідними експортерами палива залишаються країни ОПЕК (36,7%), Близького Сходу (22,6), Африки (12,3) і Латинської Америки (9,6%). В останні роки об'єм міжнародної торгівлі нафтою був майже рівний об'єму торгівлі всіма базовими ресурсами разом узятими. У 1998 p. на світовому ринку щодня продавалося біля 48 млрд. бар. нафти, або майже половина її глобального споживання [3, 22].

В цілому промислово розвинуті країни є нетто-імпортерами палива (від'ємне сальдо в торгівлі – 106,7 млрд. дол.), саме вони споживають 61,7% світового імпорту палива (країни, що розвиваються 25,5 %, країни з перехідною економікою – 12,8%).

Найбільшими імпортерами палива є країни ЄС (32%), США (17,8%), Японія (17%). Зростає імпорт палива в азіатські країни (18,1%), в той же час як частка країн Латинської Америки (5,3%), Африки (1,4%) в світовому Імпорті палива залишаються незначною [3, 23].

Новим явищем є перетворення в крупних експортерів нафти таких промислово розвинутих країн, як Великобританія, Норвегія і Канада. Дві останніх держави разом з Нідерландами виділяються серед експортерів природного газу.

Загалом зберігається значна залежність промислово розвинутих країн від постачання сировини і палива (у першу чергу, – нафти з країн, що розвиваються).

Провідним світовим експортером продовольчих товарів є США, які займають особливо стійкі позиції в торгівлі пшеницею, кормовим зерном, рисом. До найбільших експортерів продовольства входять Франція, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Канада, Бельгія, Люксембург, Італія, Данія, а з країн, що розвиваються, – Бразилія. Частка країн, що розвиваються, в світовій торгівлі продовольством становить в експорті – 29,6, в імпорті – 24,8%, частка країн перехідної економіки відповідно – 3,1 і 5,1% [3, 23].

Зниження питомої ваги продовольства у світовому експорті зумовлено такими факторами: падінням цін на світовому ринку; періодичне погіршення платоспроможності і збільшення зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються (деякі з них повинні скорочувати закупки на світовому ринку, незважаючи на зростаючі потреби в сільськогосподарському виробництві і загострення продовольчої проблеми).

Нерівномірно розвивається міжнародна торгівля текстилем і одягом, що обумовлено глибиною світової кризи 1974-1975 pp. та переплетенням її з енергетичною кризою і загостренням інфляції (питома вага текстилю та одягу з 1937 p. по 1995 p. скоротилася майже в 2 рази – з 8,9 до 4,9%) [3, 23-24].

Ситуація на ринку текстилю в середині 90-х років характеризується зближенням позицій індустріальних і розвиваючих країн. Швидке нарощування його виробництва і вивозу із країн, що розвиваються, призвело до того, що питома вага останніх в світовому експорті досягла 48,3%, вона майже зрівнялась з часткою промислове розвинутих країн (в 1995 p. відповідно – 48,3 і 49,3%).

Світовими експортерами текстилю стали країни Азії (45%), Латинської Америки (2,2%), Африки (0,8%), країни перехідної економіки (2,4%).

Таким чином, країни, що розвиваються, перетворюються в нетто-експортерів текстилю з позитивним сальдо в 5,3 млрд. дол. В останні роки в економіці багатьох країн, що розвиваються відбулися якісні зрушення, які дозволяють припустити, що міжнародний обмін товарами і послугами набуває все спокійнішого характеру і стає менш вразливим зі сторони цінових та інших шоків нециклічного характеру (табл. 2.1.).

Тому особливого значення набувають зрушення у товарній структурі світового товарообороту – зміщення центру тяжіння на обмін готовими виробами, який відрізняється більшою стабільністю. У цьому напрямку в останні десятиліття ідуть не тільки індустріальне розвинуті країни, але й країни, що розвиваються і постсоціалістичні країни Центрально-Східної Азії. (табл. 2.2.).

Таблиця 2.

Світовий експорт (млрд. дол.) [3, 24] |

1992 р. | 1993 р. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р.

Увесь світ | 3659 | 3648 | 4166 | 4969 | 5173 | 5337 | 5550

У т.ч. ОЕСР | 2742 | 2691 | 3032 | 3621 | 3743 | 3832 | 4016

Інші країни | 917 | 957 | 1134 | 1348 | 1430 | 1505 | 1535

Регіональні угрупування ЄС | 1563 | 1451 | 1655 | 2021 | 2095 | 2259 | 2395

АТЕС | 1442 | 1542 | 1758 | 2053 | 2117 | 2262 | 2273

НАФТА | 581 | 607 | 672 | 776 | 833 | 911 | 947

АТЕС без НАФТА | 861 | 935 | 1086 | 1277 | 1284 | 1351 | 1326

СНД | 52 | 53 | 91 | 112 | 124 | 123 | 129

Таблиця 2.

Товарна структура експорту