Рік | Продукти харчування | Сільськогоспода-рська сировина | Руди і метали | Паливо | Готові вироби

Розвинуті країни | 1980 | 11,3 | 3,6 | 5,0 | 7,0 | 70,9

1990 | 8,9 | 2,8 | 3,2 | 4,2 | 77,9

1997 | 7,6 | 1,0 | 2,8 | 3,8 | 80,5

Країни, що розвиваються | 1980 | 11,8 | 3,8 | 4,3 | 59,7 | 19,5

1990 | 11,6 | 3,1 | 4,1 | 26,6 | 53,6

1997 | 8,4 | 2,5 | 3,7 | 14,9 | 70,5

Країни Центрально-Східної Європи | 1980 | 10,6 | 2,9 | 2,8 | 8,1 | 75,0

1990 | 10,2 | 2,5 | 5,3 | 5,9 | 73,9

1997 | 9,1 | 2,5 | 4,3 | 4,8 | 79,3

СРСР/СНД | 1980 | 1,8 | 5,5 | 3,5 | 47,0 | 24,8

1990 | 2,1 | 7,6 | 9,4 | 52,7 | 24,0

1997 | 3,0 | 7,6 | 13,4 | 33,9 | 42,3

Помітно відстають у структурі світового експорту країни СНД (табл. 2.3.). У цілому світова торгівля вже на 4/5 складається із готових виробів і їх питома вага буде збільшуватися. Це дозволяє прогнозувати подальший досить таки стійкий ріст світового товарообороту приблизно такими ж темпами, що і в останні два десятиліття, тобто на рівні 5-6% у рік. Очікується, що до 2005 p. об'єм світового експорту (у дол. 1998 p.) складе від 7,4 до 7,9 трлн., у 2010 p. – від 9,5 до 10,6 трлн., а в 2015 p. – від 12 до 14 трлн.

Таблиця 2.

Структура світового експорту (%) [3, 26] |

1992 р. | 1993 p. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р.

Увесь світ | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

В т.ч. ОЕСР | 74,9 | 73,8 | 72,8 | 72,9 | 72,4 | 71,8 | 72,4

Інші країни | 25,1 | 26,2 | 27,2 | 27,1 | 27,6 | 28,2 | 27,6

Регіональні угрупування

ЄС | 42,7 | 39,8 | 39,7 | 40,7 | 40,5 | 42,3 | 43,1

АТЕС | 39,4 | 42,3 | 42,2 | 41,3 | 40,9 | 42,4 | 41,0

НАФТА | 15,9 | 16,6 | 16,1 | 15,6 | 16,1 | 17,1 | 17,1

АТЕС без НАФТА | 23,5 | 25,7 | 26,1 | 25,7 | 24,8 | 25,3 | 23,9

СНД | 1,4 | 1,5 | 2,2 | 2,3 | 2,4 | 2,3 | 2,3

Разом з тим, міжнародна торгівля – це не тільки рух товарів між країнами, але 1 система певних економічних відносин. Тому важливо виділити учасників міжнародних торгових відносин. У теперішній час основними суб'єктами міжнародної торгівлі є ТНК. Збереглась тенденція до підвищення ролі внутріфірмової торгівлі ТНК у системі міжнародних торгових відносин, особливо внутрікорпораційних поставок у міжнародній торгівлі високотехнологічною продукцією, технічно складними виробами (в електромашинобудуванні, транспортному машинобудуванні, хімічній промисловості).

Особливістю внутрікорпораційних операцій є застосування трансфертних цін у торгівлі між виробничими одиницями в рамках ТНК. Під трансфертними цінами розуміють внутрішні умовно-розрахункові ціни, які застосовуються у внутрікорпораційній торгівлі міжнародних монополій. Трансфертні ціни мають штучний характер, що відрізняє їх від цін світового ринку. Формуються вони не стихійно (під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку), а на основі рішень фірм, спрямованих на забезпечення максимального прибутку ТИК у глобальному масштабі і мінімального ризику при проведенні внутрішньофірмових операцій. Тому трансфертні ціни можуть відхилятись від рівня світових цін як вгору, так і вниз – у залежності від мети застосування в конкурентних умовах. Основною метою застосування трансфертних цін у внутріфірмовій торгівлі ТНК є: підтримання монопольної позиції на ринку, завоювання нових ринків збуту та мінімізація зборів і митних зборів: ухилення від валютного контролю, валютна спекуляція, переведення прибутку із "слабкої" валюти в "сильну"; послаблення дії контролю за цінами, використання відмінностей у темпах інфляції, вплив на фінансовий стан зарубіжного філіалу шляхом переказу прибутку і т.д. [3, 26-27]

У загальному ТНК контролює не менше 2/3 світової торгівлі. Високим ступенем монополізації характеризується міжнародна торгівля сировинними товарами: більша їх частина (особливо торгівля сільськогосподарською сировиною) перебуває в руках приблизно 50 крупних торгових конгломератів промислове розвинутих країн.

Зберігається значення державно-торгових операцій. Важливою складовою міжнародної торгівлі є державна торгівля, в т.ч. і з участю промислово розвинутих країн.

Протягом останніх двох десятиліть посилення конкурентноздатності нових індустріальних країн (НІК) Південно-Східної Азії викликає все більше занепокоєння промислово розвинутих держав Заходу. Розширюється кількість країн, які відносяться до категорії азіатських НІК. В останні роки прискореними темпами нарощує промисловий експорт Китай, гігантський потенціал якого набагато посилює значення зрушень у світовій торгівлі, надаючи їй нового геополітичного виміру.

Головна перевага НІК Південно-Східної Азії – помірні ціни при допустимій якості продукції. В основі низьких цін на їхні товари лежать невисокі витрати виробництва, зв'язані в першу чергу з нижчим, у порівнянні із країнами Заходу, рівнем оплати праці. Хоча протягом кількох років оплата підвищується, але одночасно росте і продуктивність праці, дозволяючи експортерам цих країн зберігати свої конкурентні переваги.

При цьому країни Південно-Східної Азії послідовно переходять до випуску технічно складніших виробів. Особливо сильні їх позиції на ринках електроніки, автомобілів і морських суден, виробів легкої промисловості (Корея, Малайзія, Сінгапур, Тайвань).

На Китай і НІК Південно-Східної Азії в цілому припадає майже 40% імпорту