Нині базова інтеграційна концепція транспорту просто у шаленому темпі переводиться у площину конкретних заходів і дій. Так, на Критській конференції 23 міністри транспорту європейських країн визначили 9 пріоритетних транспортних коридорів у напрямках Захід-Схід та Північ-Південь Європи. Облаштування цих дев'яти "критських" коридорів оцінено в 50 млрд екю. Завершення реалізації проекту - у 2010 р. І, нарешті, на 3-й Загальноєвропейській конференції по транспорту, що відбулася в Гельсінкі у 1997 р., обговорювалися підходи до вирішення першочергових проблем, пов'язаних з розвитком інфраструктури транспортних коридорів та визначенням джерел фінансування проектів у цій галузі, впровадженням інформаційних технологій і забезпеченням раціонального використання міжнародних транспортних коридорів.

Таким чином, були створені базові принципи й основи загальноєвропейської транспортної політики (т. зв. Празька декларація, прийнята на І-ій Загальноєвропейській конференції по транспорту в Празі - Чехія, 1991 р.). Ці положення після конференції в Гельсінкі (Фінляндія, 1997 р.) стали обов'язковими для країн, що бажають увійти в загальноєвропейське транспортне сполучення. 

Критські МТК 

Відродження у сучасному трактуванні ідеї міжнародних транспортних коридорів має об’єктивні причини. Серед них проблеми подальшої інтеграції Європейських країн; зняття багатьох формальностей, пов'язаних із введенням єдиної грошової одиниці "євро", з перетином кордонів вантажами і пасажирами на території країн Європейського Союзу.

У березні 1994 р. під егідою Європейського Союзу на острові Крит (Греція) відбулася 2-а Загальноєвропейська конференція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев'яти європейських МТК. Надалі у літературі вони дістали назву "критських" за місцем їх затвердження. Зазначимо напрямки цих коридорів у залізничному сполученні:

1-й: Гданськ - Варшава - Мінськ - Москва;

2-й: Берлін - Варшава - Мінськ - Москва;

3-й: Берлін - Дрезден - Львів - Київ;

4-й: Прага - Будапешт - Бухарест - Софія - Алексанруполіс - Стамбул;

5-й: Трієст - Любляна - Будапешт (Братислава) - Львів;

6-й: Гданськ - Варшава - Краків;

7-й: (водний по Дунаю) Відень - Братислава - Будапешт - Бєлград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ;

8-й: Тирана - Софія - Бургас—Варна;

9-й: Гельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ - Москва - Київ - Одеса (Кишинів) Димитровград - Алексанруполіс.

Схема дев'яти критських міжнародних транспортних коридорів у залізничному сполученні показана на рис. 2.

Схема критських МТК в автомобільному сполученні має ту ж топологію.

Після обнародування маршрутів перших дев'яти європейських (критських) МТК у напрямках "Захід-Схід" і "Північ-Південь" багато країн висловили свої пропозиції щодо доповнень до даної системи МТК. Так, на 3-й Загальноєвропейській конференції з транспорту, що відбулася у Гельсінкі (1997 р.), Росія виступила з кількома ініціативами: про продовження 2-го критського МТК до його виходу на Транссибірську магістраль; про доповнення 9-го критського МТК відгалуженням на Астрахань і Новоросійськ; про включення до загальноєвропейської транспортної системи Північного морського шляху; про включення в Євро-Азіатський транспортний коридор (проект TRACECA) Волго-Донського каналу. Всі ці пропозиції на тій же конференції були підтримані і внесені до її підсумкових документів в якості найважливіших напрямів забезпечення стійких транспортних зв'язків між Європою й Азією.

Але критські МТК - не єдина можливість для України інтегруватися в європейські транспортні системи.

Рис. 3. Євро-Азіатський транспортний коридор
(проект TRACECA).

Нині країни Центральної Європи цілком залежні від транспортних мереж Росії. Альтернативний варіант шляхів транспортування з’явиться у них після завершення будівництва залізниці в Китаї, що зв'яже місто Ош (Киргизстан) з китайськими транспортними коридорами і морськими портами на тихоокеанському узбережжі.

Євро-Азіатський транспортний коридор органічно вписується у систему дев'яти критських МТК через реалізацію Європейською транспортною комісією проекту TRACECA. На думку багатьох експертів, до 2005 р. вантажообіг ЄАТК може скласти 20 млн тонн на рік здебільшого за рахунок нафти і нафтопродуктів, металу, зерна, бавовни.

Науково-практичній експертизі цієї проблеми була присвячена Міжнародна Чорноморська транспортна конференція, що відбулася в травні 1997 р. у Києві. На цьому представницькому форумі представники майже сорока європейських держав досить детально розглядали проблеми розвитку мережі автомобільних і залізничних шляхів та водних артерій України в контексті загальноєвропейської економічної та політичної інтеграції.

Поза увагою даної конференції залишився трубопровідний транспорт, тоді як територія України майже обплетена трубопроводами. Особливий інтерес виник до створення альтернативних нафтопроводів для транспортування нафти до Європи з Азії та Кавказу через басейни Каспійського та Чорного морів. Україна запропонувала будівництво нафтопроводу Одеса – Броди, що поєднує Одеський нафтотермінал з потужним нафтопроводом "Дружба", спорудженим ще у радянські часи. Цим проблемам було присвячено й Міжнародну конференцію "Чорноморсько-Каспійський регіон: умови та перспективи розвитку", що відбулася у Києві в червні 1998 р.

Уже через рік, у червні 1999 р., у Севастополі відбулася Міжнародна науково-практична конференція "Україна і проблеми безпеки транспортних коридорів у Чорноморсько-Каспійському регіоні". Її було організовано Національним інститутом українсько-російських відносин за фінансової підтримки Представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні. На конференції, зокрема, обговорювалися такі проблеми, як:

- міжнародне економічне співробітництво у галузі розвитку системи енергопостачання та її інфраструктури;

- розвиток та експлуатація транспортних комунікацій: інфраструктурне забезпечення та система безпеки, включаючи її екологічну складову;

- взаємодія державних та міжнародних структур у питаннях підтримки ініціативи України щодо впровадження комплексної системи безпеки Чорноморсько-Каспійських транспортних комунікацій.

Акцент на конференції було зроблено на забезпеченні безпеки транспортно-комунікаційних коридорів, у