Загальна сума витрат по кредиту може бути також представлена в процентах річних. Для цього треба перш за все відобразити величину всіх додаткових витрат по кредиту у вигляді річної процентної ставки. Наприклад, за кредит в 180000 дол. США передбачена процентна ставка 5% річних. Крім того додаткові витрати (виплата за гарантію, комісія по інкасо і т.п.) складають в загальній кількості 650 дол. США. Кредит підлягає поверненню через 45 днів.

Для визначення процентного вираження додаткових витрат по кредиту використовуємо формулу:

650*360*100

Ср = -------------------- = 2,9 % річних

180000*45

Сума основних і додаткових витрат по кредиту, виражених в процентах річних, відображає загальні витрати по кредиту в процентах річних. В цьому прикладі загальні витрати по кредиту становлять 7,9% річних.

В умовах посилення конкуренції на ринку товаровиробників постачальники, надаючи розстрочку платежу, часто погоджується на невелику плату за кредит або не беруть ніякої. Однак у таких випадках покупець повинен знати, що далеко не завжди незначна відсоткова ставка відповідає фактичним витратам за кредит. В більшості випадків друга частина плати за кредит береться постачальником у вигляді "прихованого відсотка", шляхом відповідного підвищення ціни товару. При цьому ступінь підвищення ціни, особливо при поставках дорогого обладнання індивідуального виготовлення визначити досить важко. Виключення плати за кредит повністю чи частково в ціну товару обумовлюється, в першу чергу, прагненням постачальника зробити умови свого кредиту більш привабливими для покупця порівняно зі своїми конкурентами.

Доцільно приймати до уваги можливі коливання курсів валюти ціни і валюти платежу, що в кінцевому результаті відобразиться на прибутку чи втратах у момент здійснення кінцевого платежу. Тому, обираючи метод нарахування відсотків по кредиту, кожному партнерові необхідно оцінити тенденції валютних ринків і спробувати спрогнозувати, який саме метод принесе йому вигоду.

Оскільки при фірмовому кредитуванні експортер передає покупцеві товаророзпорядчі документи до того як останній оплачує товар, він втрачає контроль над відвантаженим товаром і зобов'язаний у зв'язку з цим визначити форми і засоби гарантії оплати товару у належному обсязі, і у погоджені строки. Без цієї неодмінної умови будь-яка кредитна угода не тільки не буде економічно ефективною, але й може бути зовсім збитковою.

2.2. Механізм короткострокового кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Програми мікрокредитування малого і середнього бізнесу

Кредитування складається з ряду етапів кожен з яких окремо забезпечує вирішення певних завдань, а у сукупності досягаються головні цілі кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку (рис. 2.4.)

Рис. 2.4. Механізм банківського кредитування [38, с.91]

Перший етап. Розгляд заявки на отримання кредиту.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку х обґрунтованим клопотанням (заявкою), в якому вказуються: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, конкретні дати його погашення, коротка характеристика кредитованої операції та економічний ефект від її здійснення. За проханням банку, крім клопотання (заявки), позичальник подає до розгляду інші матеріали, що формують кредитну справу позичальника.

Кредитна справа позичальника - це свого роду архів, де концентрується вся необхідна документація: бухгалтерська та фінансова звітність, листування, аналітичні огляди й оцінки кредитоспроможності, документи про заставлене майно та ін.

Якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, він подає копію установчого договору, статуту, положення чи інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту. Подається також техніко-економічне обґрунтування кредиту з розрахунком надходжень від реалізації; копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредитної операції; зобов'язання стосовно забезпечення своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше); бухгалтерська звітність, декларація про доходи, виписка з рахунків, що відкриті в інших банках. Банк може вимагати іншу фінансову звітність та матеріали для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Другий етап. Кредитний аналіз.

Згадані документи надходять до відповідного працівника банку, який після їх розгляду проводить попередню бесіду з потенційним позичальником та здійснює заглиблений аналіз кредитоспроможності клієнта та оцінює ймовірний ризик за позичкою.

Третій етап. Підготовка до укладання кредитної угоди.

Даний етап можливий тільки за умови позитивного для позичальника закінчення попередніх стадій, тобто вивчення кредитоспроможності та оцінки ризику. Цей етап у практиці роботи західних банків називається структуризацією позички, в процесі якої банк визначає такі параметри позички:

Порядок проведення етапу структуризації позички.