Для оцінки галузі, в який працює клієнт доцільно скористатись такими джерелами інформації, як самостійні дослідження клієнта; пресу та комерційні огляди; економічні огляди; довід інших клієнтів даної галузі; статистичні публікації уряду; банківські класифікації галузей (якщо вони існують).

Циклічна природа сектору (галузі) та стадія циклу бізнесу повинні бути обов'язково встановлені (з цією метою слід розробляти та використовувати власну банківську класифікацію по кожній галузі промисловості).

На нашу думку не всі компанії, які діють в слабких, мало перспективних галузях мають високий рівень кредитного ризику, і не всі клієнти, які "відносяться" до прогресивних галузей є надійними з точки зору кредитного ризику.

Для оцінки частки ринку клієнта необхідно прослідкувати тенденції протягом останніх декількох років, виявити основних конкурентів та оцінити їх вплив на ринок. Треба спів ставити становище на ринку із ринковою стратегією даної компанії. Але слід пам'ятати, що розмір ніші ринку, яку займає клієнт, не завжди є показником його фінансового добробуту.

Компанія повинна гарантувати, що її продукція не застаріває. Необхідно оцінити частоту випадків повернення продукції і рекламацій, а також політику компанії у відношенні контролю якості.

Також слід перевірити страхування відповідальності за якість продукції, оцінити ризик, пов'язаний із зміною технології або втратою частини кваліфікованого персоналу. Компанії, пов'язані з високими технологіями є особливо вразливими щодо мінливих потреб ринку.

Керівництво об'єкту кредитування повинно бути досвідченим та компетентним, особливо у сферах торгівлі, виробництва і фінансів. Якісний підбір складу працівників управління є вирішальним фактором для досягнення успіху, і відповідно, кредитоспроможності компанії.

Успіхи та прорахунки в минулій діяльності компанії надають інформацію про якість управління та повинно бути ретельно проаналізувати.

Якщо існує ймовірність того, що компанію залишить провідний спеціаліст, це може вплинути на майбутню діяльність компанії, ось чому необхідно оцінити наявність адекватності заміни даним спеціалістам.

Керівництво повинно ставити реалістичні фінансові цілі і задачі. Кредиторові необхідно оцінити здатність керівництва швидко реагувати на умови діяльності, що змінюються. Слід зауважити, що гнучкість системи управління є особливо важливою з циклічних секторах ринку.

Клієнти, що не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені. При цьому слід проаналізувати інтенсивність взаємовідносин банку з клієнтом, загальну суму кредитів, виданих спорідненим організаціям клієнта, рівень ризику в операціях з дочірніми компаніями.

Вид та термін кредиту мають відповідати місті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу погашення. Якщо початковий розмір позики є дуже великим, то необхідно реструктурувати його до прийнятної величини. В той же час потрібно звести до мінімуму ймовірність вимушеного звернення компанії за додатковими коштами. Сума кредиту, що надається, повинна відповідати власним ресурсам компанії. Вважається, що при кредитуванні міжнародних операцій банк не повинен приймати на себе 100% ризику. Частка фінансової участі клієнта в проекті також повинна бути значною (як правило 15-30%). Природно, що прибуток, який передбачається отримати від кредитування, повинен бути виправданий по відношенню до розмірів капіталу, яким банк ризикує.

Таким чином, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно провести фінансово-майновий аналіз його діяльності, який включає:

Аналіз руху грошових коштів дозволяє банку оцінити ефективність основної звітності, зробити деякі висновки про обсяги угод клієнта. Банк отримує можливість контролю за банківськими рахунками та касою клієнта.

За допомогою даних звіту про рух грошових коштів можна виділити та проаналізувати основні джерела та напрями використання грошових коштів позичальника.

Згідно західним стандартам кредитування, аналіз грошового потоку показує і межу видачі нових позик. Граничною межею видачі нових позик при цьому виступає розмір перевищення надходжень коштів порівняно з їх відтоком.

В промислово розвинених країнах кредитоспроможність позичальників, що працюють на зовнішньоекономічних ринках, часто була так добре відома, що вони могли отримувати кредити на основі своєї репутації. Іншими словами вони отримували незабезпечений або негарантований кредит. Але в Україні рівень невпевненості в тому, що позичальник сплатить свій борг та проценти за ним настільки високий, що не рекомендується видавати кредити без належного забезпечення. Ось чому найпоширенішим видом кредитування в Україні стали позики під заставу. Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань продавця за кредитною угодою, згідно з якою кредитор має право при невиконанні боржником зобов'язань отримати компенсацію з вартості застави.

Як відомо, позики під заставу - це кредити, які забезпечені з боку позичальника заставою активів. Існують випадки, коли об'єкти застави фізично переходять у власність кредитора, але частіше за все вони залишаються у власності позичальника, який продовжує ними користуватись. В такому випадку, застава активів здійснюється на основі письмового договору застави, який деталізує зв'язок між терміном та умовами позики і закладеним активом. Дуже важливо вірно розробити та дотримуватися вимог щодо заставного забезпечення:

Згідно з міжнародною практикою, банківський кредит під забезпечення повинен мати пріоритет над іншими кредитами.

Банк, який кредитує, повинен визначити, які типи активів слід використовувати. Порівняльна характеристика можливих форм забезпечення наведена у таблиці 2.8.

Оскільки для багатьох банків основна частина портфелю складається із забезпечених кредитів, то юридичні аспекти застави є також дуже важливими. Треба забезпечити підконтрольність застави, повідомлення про місцезнаходження застави, а також проаналізувати та забезпечити механізм