невиконання інвесторами своїх зобов'язань з погашення боржниками простроченої заборгованості перед державою.

Проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору є нагальними і потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З огляду на це доцільно розробити механізм, який би поєднував адміністративні та ринкові важелі. Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність має опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками процесів структурної трансформації зовнішньоекономічного сектору вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

Значний потенціал у цьому напрямі - вдосконалення механізмів регулювання Національним банком процесів перерозподілу ресурсів комерційними банками.

Використання позичок в іноземній валюті пов'язане для позичальників із ризиками високих трансакційних витрат, які загрожують звести нанівець цінові переваги цих кредитів та втратами внаслідок валютного ризику. Отже, зменшити вплив ефекту внутрішнього відпливу капіталу на формування валютної структури кредитного портфелю можна шляхом стабілізації валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.

Певний потенціал щодо поліпшення процесу формування інвестиційних ресурсів мають також адміністративні обмеження, спрямовані на оптимізацію умов кредиту, передусім вартості запозичення за рахунок обмеження рівня банківської маржі.

Мікроекономічні аспекти пов'язані зі зниженням ризиків банків та диференціацію механізмів надання кредитних ресурсів інвестиційного призначення. Проблема ефективності управління банківськими ресурсами потребує стандартизації методики прийняття інвестиційних рішень, що дасть змогу знизити ризики, оптимізувати цінові умови фінансування, а отже, зробити інвестиції доступними для позичальників.

Значний потенціал має також впровадження фінансових інновацій, нових банківських продуктів. Фінансування інвестицій - це складний процес: у цій сфері діяльності банків необхідно застосовувати такі механізми кредитування, які дають змогу мінімізувати ризики. Традиційні методи кредитування, активно використовувані у вітчизняній банківський практиці, передбачають застосування різноманітних видів застав із метою мінімізації ризиків.

Серед механізмів зниження ризиків, пов'язаних із наданням довгострокових ресурсів, доцільно ширше використовувати у вітчизняній практиці механізми спільного кредитування.

Подальшого дослідження потребує проблема об'єктивної обмеженості потенціалу ФПГ саме у вирішенні проблем структурних зрушень у зовнішньоекономічному секторі вітчизняної економіки, де вже склалася усталена спеціалізація, й інтереси українських ФПГ пов'язані саме з нею.

Досліджуючи ринкову сталість акціонерних товариств корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди до ринкового курсу акції та ін. Як свідчить досвід рейтингової експертизи світової економічної преси (Financial Times-500, Business Weer-1000, Forbes-500, Euromoney, Fortune, агентства Moody's Investors Servis тощо), в основу розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх порівняльних підприємствах. Таким чином, базою підрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати, які склалися в реальній ринковій конкуренції із усієї сукупності порівняних об'єктів. Еталоном порівняння є самий успішний конкурент, у якого всі показники краще.

Методика комплексної оцінки фінансового стану, яка розглядалася, має наступні переваги.

По-перше, вона базується на комплексному багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка господарсько-фінансової діяльності здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка являється компаративною., вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використовується плаваючий обчислювальний алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства-позичальника.

ВИСНОВКИ

Таким чином в результаті здійсненої аналітичної оцінки сучасного стану кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ми можемо зробити наступні висновки.

1. На стадії надання кредиту дуже важливим є здійснення аналізу
бухгалтерської звітності та фінансового стану позичальника. Форми звітності,
що надходять, можуть бути різними, але банк повинен уніфікувати ці дані.
Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації, так і
її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану,
рентабельності та ділової активності корпорації.

Отже, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно здійснити фінансово-майновий аналіз його діяльності, який передбачає:

Клієнти, які не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені.

Вид та термін кредиту повинні відповідати меті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу погашення.

2. Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два
основні напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз
позичальника.

Для оцінки бізнес-ризику необхідно проаналізувати такі фактори:

3. Кінцева рейтингова оцінка повинна містити всі найважливіші
показники фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства,
тобто господарської активності загалом. При її визначенні використовують дані
про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції,
ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і
розміщення коштів, їх джерела та інші показники.

Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив тощо).

При визначенні показників відсоткових ставок у міжнародній торговельній практиці вчаровуються також економічні та політичні умови країни-імпортера, що визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні та економічні умови, ризикований характер ринку призведуть до збільшення плати за кредит.

4. Кредитування