регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, кредиторами і позичальниками - представники різних країн. Залежно від суб'єктів міжнародних кредитних відносин виділяють: кредит між підприємствами (фірмами) різних країн; банківський кредит у міжнародній торгівлі; міждержавні (урядові) кредити; кредити міжнародних і валютно-фінансових організацій.
Міжнародний кредит у сучасних умовах обслуговує широке коло світо господарських зв'язків: міжнародну торгівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн тощо.
Міжнародний кредит за своїм характером поділяється на грошовий і товарний. При наданні позик у грошовій формі об'єктом позики виступають міжнародні платіжні засоби, вільно конвертовані національні валюти. Товарна форма міжнародного кредиту зв'язана з комерційним, або фірмовим кредитом - товари надаються підприємствам (фірмам) різних країн з відстрочкою платежу.
Можна вважати, що існують три основні види міжнародного кредиту:
державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі,
включаючи позики міжнародних організацій;
банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками
різних країн;
комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує зовнішню торгівлю та
послуги підприємств (фірм).
Міжнародний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаних з наданням товарних і валютних ресурсів.
Функціонує міжнародний кредит на принципах зворотності, терміновості, платності, забезпеченості, цільового характеру за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.
Форми міжнародного кредиту:
За джерелами:
внутрішні;
зовнішні.
За призначенням:
комерційні (пов'язані із зовнішньою торгівлею);
фінансові (прямі інвестиції);
проміжні (кредити для обслуговування змішаних форм
вивозу капіталу).
За видами:
товарні (кредити у вигляді відстрочки платежу за продані товари);
валютні (надані банками в грошовій формі);
у міжнародній рахунковій грошовій одиниці ЄВРО.
За забезпеченістю:
забезпечені (цінними паперами);
бланкові (під зобов'язання боржників).
З погляду форми надання:
готівкові;
акцептні;
депозитні сертифікати;
облігаційні позики;
консорційні кредити;
За термінами:
надстрокові (до 3-х місяців);
короткострокові (до 1 року);
середньострокові (від 1 до 5 років);
довгострокові (понад 5 років).
Кредити бувають:
грошові (банк-клієнту);
державні (держава - державі);
споживчі (кредит для виробників);
товарні (товар на реалізацію).
У міжнародній торгівлі досить широко використовується механізм акцептно-рамбурсного кредиту, який поєднує в собі кредитну і гарантійну операції. За своїм змістом такий вид кредиту передбачає: по-перше, акцепт банком векселів експортера; по-друге, переведення (рамбурсування) суми векселя імпортером банку-акцептанту. Банк надає гарантію на користь клієнта на певну суму шляхом акцепту виставлених на даний банк переказних векселів (трат). Банки беруть за такий акцепт певну винагороду з імпортера. Подібні міжнародні кредитні операції розширюють для експортерів можливості реалізації товарів, а для імпортерів полегшують їх купівлю.
Механізм акцептно-рамбурсного кредитування полягає в тому, що банк імпортера в межах узгодження лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, який бере на себе зобов'язання акцептувати переказні векселі (трати) й оплатити їх з настанням терміну оплати. Товарний акредитив - це зобов'язання банку за дорученням та за рахунок покупця-імпортера впродовж встановленого терміну видати експортеру (через його банк) обумовлену суму в певній валюті. Після відвантаження товару експортер направляє платіжні й товарні документи до свого банку. Банк експортера після цього акцептує переказний вексель, здійснюючи його облік, і виплачує експортерові вартість товару (за відрахуванням облікової ставки та акцептної комісії). Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку.
Акцептно-рамбурсне кредитування здійснюють, як правило, найбільш надійні і відомі міжнародні банки.
У міжнародній торговельній практиці використовуються і так звані резервні кредити типу "Stand-by", в основі яких лежить встановлення сумарних кредитних лімітів і отримання позики протягом певного періоду в міру виникнення у клієнтів потреби у такому кредитуванні.
Для полегшення міжнародних платежів застосовується механізм факторингу. Спеціальна факторингова компанія здійснює купівлю грошових вимог експортера до імпортера. Експортер передає компанії-фактору вимоги до покупця, а фактор за певну винагороду (відсотки) бере на себе зобов'язання щодо отримання платежу за ними.
Поширеним механізмом міжнародного банківського кредитування є форфейтування (від фр. a forfait - повністю, загальною сумою). За своїм економічним змістом форфейтинг означає надання певних прав в обмін на здійснення платежу.
В банківській практиці механізм цієї кредитної операції пов'язаний з купівлею не певний строк на заздалегідь встановлених умовах векселів та інших боргових і платіжних документів. Банк - покупець вимог бере на себе комерційні ризики, що пов'язані із неплатоспроможністю імпортера, без права регресу (обороту) цих документів на попереднього власника. Тим самим експортна угода із кредитної перетворюється в розрахункову, що є безумовно вигідним для експортера.
Міжнародні кредити мають різні види і форми, різноманітні варіанти механізмів кредитування.
За формою міжнародні кредити можна полити на фінансові і комерційні.
Фінансовий кредит - це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.
Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.
У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.
Синдиковані (консорціальні від лат. Consortium - участь) кредити - це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.
Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Переважно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручництва, гарантія, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір та інші документи.
Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.
Основними видами комерційного кредиту є:
фірмовий кредит;
вексельний кредит;
обліковий кредит;
кредит за відкритим рахунком;
овердрафт;
акцептний кредит;
факторинг;
форфейтування;
лізинг.
Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі