Залежно від терміну розстрочки розрізняють короткострокові (до одного року), середньострокові (до 5-ти років) і довгострокові (на 5-8 років) кредити (рис. 1.1)

Рис. 1.1. Класифікація міжнародних кредитів [40, с.97]

Однак ця узагальнена класифікація коригується кредитним законодавством кожної країни і залежить, в першу чергу, від загального рівня кредитоспроможності підприємств і платіжної дисципліни.

Тривалість кредитування визначається, з одного боку, залежно від стадії руху товару, що покривається кредитом. Так кредити, пов'язані з процесом обороту, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання імпортного товару у процесі виробництва, надаються на більш тривалий строк. З іншого боку, на тривалість кредиту прямо впливає характер товару, який постачається . Традиційно склалась практика, коли короткострокові кредити надаються при поставках товарів народного споживання, продуктів харчування з відносно тривалим строком використання, побутової техніки, приборів, серійного обладнання. При поставках складнішого і дорожчого обладнання строк кредиту частіше обмежується 5 роками. Довгострокові кредити надаються при поставках комплектного, складного і дуже коштовного обладнання (судо-, авіатехніка) і зазвичай гарантуються урядовими органами або банками країни-продавця.

Конкретний строк кредиту залежить також від величини угоди, фінансового стану покупця і постачальника, ціни кредиту, наявності усталених зв'язків між постачальниками і покупцями, гостроти конкуренції між постачальниками, якості товару, який пропонується різними постачальниками тощо.

Дослідження використання різних платіжних умов, у міжнародній
торговій практиці дозволяє виявити слідуючи тенденції. Починаючи з 60-х
років при заключенні торгових угод у цілому світі існує стійка тенденція
використання оплати в розстрочку. Це обумовлено рядом факторів. З одного
боку, у більшості товарів до того часу уже сформувався стійкій "ринок
покупця" і постачальники змушені все більше прислухатися до думки покупців
відносно умов платежу. Таким чином, розстрочка платежу стала
використовуватись постачальниками для підвищення своєї

конкурентоспроможності і залучення покупців. З іншого боку, у більшості випадків товари закуповуються посередницькими фірмами-імпортерами, які не володіють достатніми засобами для авансового або негайного платежу. У зв'язку з чим імпортер може або взяти кредит у банку, або наполягати на комерційному кредиті, що дозволить йому погасити заборгованість перед постачальниками після реалізації товару своїм власним покупцям. У результаті зараз біля 40% світової торгівлі базується на умовах комерційного кредиту, а по ряду товарів угоди здійснюються виключно на умовах розстрочки платежу.

1.2. Комерційний кредит, як форма розрахунків в міжнародній діяльності підприємств. Інші види кредитування

У світовій торгівельній практиці широко використовується комерційний (фірмовий) кредит, який реалізується шляхом надання постачальником покупцеві відстрочки платежу за поставлений товар.

Відстрочка платежу припускає взаємозв'язок торгової і кредитних угод. Закінчення торгової операції тут співпадає з початком кредитної угоди, яка в свою чергу буде завершена при погашенні підприємством-позичальником заборгованості за позикою. Особливість відстрочки платежу полягає у тому, що угода позики не є головною метою. Вона є лише супутньою угоді купівлі-продажу, сприяючи реалізації товарів.

Як вже зазначалося, під фірмовим кредитом розуміється не тільки розстрочка платежу, але і авансовий платіж (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Сутність фірмового кредиту [40, с.112]

Хоча це знаходиться у відповідній суперечності з загальноприйнятою світовою практикою, при який авансовий платіж, являючись специфічною формою розрахунків, виступає лише як платіжний механізм, як двобічна угода партнерів і не має вираженої кредитної направленості. Тому обґрунтовано використовувати термін "комерційний кредит" лише при дослідженні розсрочки платежу.

При наданні фірмового кредиту у контракті встановлюються: його вид, строк і ціна; валюта отримання і валюта погашення кредиту; спосіб погашення основного боргу; умови нарахування і виплати відсотків; гарантії та ін. Крім того, в контракті обговорюється графік поставки товару і графік погашення основного боргу і відсотків.

Організація міжнародних лізингових операцій.

В загальному розумінні лізинг являє собою договір, що передбачає надання лізингодавцем лізингоотримувачу належних йому устаткування, машин, комп'ютерної та оргтехніки, транспортних засобів, споруджень виробничого, торговельного і складського призначення у виключне користування на певний термін за визначену винагороду - орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покриває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.

Лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктом лізингу:

об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України "Про оренду державного майна", крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвестуванням.

Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма правами, що випливають із цього, і нормами державного регулювання. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після