Міжнародний лідер економіки – США. Глобалізація.
ПЛАН
Світове господарство як економічна категорія
Етапи формування світового господарства
Міжнародний географічний поділ праці
Вплив НТР на галузеву структуру і розміщення виробництва
Географія галузей світового господарства
Паливна і хімічна промисловість
Машинобудування
Лісова і текстильна промисловість
Глобалізація
Постіндустріальне суспільство
Від “США – Західна Європа – Японія” до “США – Західна Європа – Азійсько-Тихоокеанський регіон
Висновки
Література
Світове господарство як економічна категорія
Етапи формування світового господарства
Метою даної роботи є з’ясування сутності світового господарства і його структури, міжнародного географічного поділу праці, спеціалізації економіки країн за галузями виробництва в умовах НТР, розкрити вплив НТР на структуру і розміщення світового господарства; виявити суть поняття “глобалізація”, її вплив на економічну спільноту та визначити світового лідера економіки на даний час
Світове господарство – історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, які зв’язані між собою міжнародними економічними відносинами, заснованими на міжнародному поділі праці. У другуй половині XIX ст. швидко зросла протяжність залізниць. Морський транспорт зв’язав між собою материки, забезпечив масові межконтинентальні перевезення вантажів і пасажирів. Але головна роль у формуванні світового господарства належала великій машинній індустрії, яка виникла в кінці ХVІІІ ст.
Виділяють такі етапи формування світового господарства :
1. Етап зародження світового господарства і розвитку економічних відносин.
2. Етап формування світового господарства на основі розвитку великої машинної індустрії і сучасного транспорту.
3. Етап переважного розвитку “вшир” (перша пол. ХХ ст.) і “вглиб” (друга пол. ХХ ст.).Для третього етапу характерними є становлення нового виробництва з переважанням постіндустріальних ознак розвитку, транснаціоналізація економіки, посилення економічної інтеграції країн, формування глобальних галузей господарства, зміни структури світової торгівлі, зростання глобальної мобільності високоефективних виробничих чинників (капіталу, менеджменту, технологій тощо), інформатизації і телекомунікації суспільства.
Міжнародний поділ праці
Міжнародний поділ праці – форма суспільного територіального поділу праці, яка передбачає спеціалазацію країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Кількість продукції значно перевищує власні потреби країни-виробника. Сформовані галузі міжнародної спеціалізації більшою мірою орієнтовані на експорт продукції і визначають “обличчя” країни в міжнародному поділі праці.
Умови формування галузі спеціалізації включають: дешеву сировина, вдосконалену технологію виробництва, попит на продукцію за межами країни, помірні витрати на транспортування.
Ступінь залучення будь-якої країни до міжнародного поділу праці заленжить насамперед від рівня розвитку її продуктивних сил. Чинники міжнародного поділу праці (див.табл.1).
Таблиця 1
Чинники міжнародного поділу праці
Географічне розташування країни | Природно-ресурсний потенціал | Соціально-економічні умови
Приморські країни (морська торгівля):
Норвегія, Кіпр, Греція, Панама, Сінгапур
Внутрішньоконтинентальні країни (транзитні перевезення):
європейські країни | Добувна промисловість, с/г, рибальство, туризм
Перська затока – нафта;
Бразилія, Канада – залізо;
США, Канада – пшениця;
Індія, Шрі Ланка – чай;
Канада, Швеція, Росія – ліс;
Норвегія, Перу – риба;
Середземномор’я – туризм |
- історичні особливості розвитку;
- національні релігійні традиції;
- кваліфіковані трудові ресурси;
- наявність капіталів;
- осягнення НТР;
- нові технології (США, Західна Європа, Японія, Тайвань)
Тому індустріально розвинені країни посідають провідне місце в сучасному міжнародному поділі праці, випускаючи наукомістку продукцію: машини, обладнання, товари тривалого користування тощо. Що стосується молодих країн Азії, Африки і Латинської Америки, то їхня роль у міжнародному поділі праці підвищується завдяки ресурсопостачанню в промислово розвинені країни. Їхня сировинна спеціалізація, що склалася в колоніальну епоху, зберігається дотепер. За економічним потенціалом (сумарною величиною ВНП, що виробляється на планеті) донедавна лідерами вважались такі розвинуті капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50% ВНП.
Вплив НТР на галузеву структуру і розміщення виробництва
Науково-технічна революція (НТР) – корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. Характерні риси НТР: універсальність (перетворює всі галузі), прискорення науково-технічних перетворень (скорочення часу між відкриттям і впровадженням).
До основних напрямів НТР належать: комплексна автоматизація в усіх сферах (мікро-ЕОМ, роботи, мікропроцесори), перебудова енергетичного балансу (використання нових джерел енергії), виробництво нових матеріалів (пластмаси, оптичні волокна, композити, напівпровідники), прискорений розвиток біотехнологій, освоєння космосу (нові машини, аерокосмічна промисловість).
Отже, в умовах НТР роль науки полягає в перетворенні її на продуктивну силу суспільства, змінюється роль людини у зв`зку зі зміною характеру праці, її інтелектуалізації. Зрушення в розміщенні виробництва в умовах НТР такі: посилення територіальної концентрації; посилення орієнтації на кваліфіковані кадри; зменшення тяжіння обробної промисловості до джерел сировини і палива; посилення територіального розриву між добуванням і споживанням (переробкою).
Таким чином, показник впливу НТР на сучасне світове господарство – корінні якісні зміни в розміщенні виробництва. У зв`язку з тим , що НТР охопила всі галузі господарства окремих країн, безперечний результат її всеосяжного прояву – це зміни в галузевій структурі світового господарства. Один з основних проявів НТР – структурні зрушення в сучасному виробництві, які полягають у випереджувальних темпах розвитку трьох галузей: електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості.
Географія галузей світового господарства
Паливна і хімічна промисловість
У галузевій структурі промисловості 90% належить обробній промисловості. Випереджувальними темпами розвивається машинобудування і хімія. На перший план виходять мікроелектроніка, виробництво обчислювальної техніки, роботобудівництво, приладобудування, індустрія інформатики.
Нафтопереробна промисловість – галузь обробної промисловості, що виробляє із сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття тощо.
Газова промисловість здійснює видобування, транспортування (зберігання і переробку природного газу).
Вугільна промисловість включає підприємства з видобутку, збагачення, брикетування кам’яного і бурого вугілля. Видобуток вугілля у світі становить 5 трлн. т, у тому числі торф, що як паливо в основному використовується в Ірландії, ФРН, Фінляндії, Росії.
Паливно-енергетичний баланс – баланс одержання, перетворення і використання усіх видів енергії: мінеральної, органічної сировини, кінетичної енергії водних потоків. Припливів, вітру,
