Необхідність, суть і органи валютного регулювання. Механізм регулювання валютного курсу

Зміст:

Валютне регулювання.

Класифікація і характеристика методов валютного регулювання.

Необхідність валютного регулювання.

Органи валютного регулювання.

Валютне регулювання — це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Згідно з чинним законодавством України (стаття 11 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») Національний банк та Кабінет Міністрів наділені певними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Національний банк України у сфері валютної політики та валютного регулювання має такі повноваження:—

установлює правила проведення в Україні резидентами і не резидентами валютних операцій;—

визначає структуру валютного ринку України, а також порядок та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;—

установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цінностей;—

визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених банках України;—

установлює загальні правила видачі резидентам та нерезидентам ліцензій та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;—

установлює єдиний порядок визначення і використання курсу грошової одиниці України відносно іноземних валют та розрахункових (клірингових) одиниць;—

установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок

використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у

торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами

на підставі положень міжнародних договорів України;—

нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України;—

складає за участю Кабінету Міністрів України платіжний баланс України;—

бере участь у визначенні ліміту валового зовнішнього боргу України та контролює дотримання цього ліміту після його затвердження Верховною Радою України тощо.

У сфері валютного регулювання Кабінет Міністрів України має такі повноваження:—

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;—

бере участь у складанні платіжного балансу України;—

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;—

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;—

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у

торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, що використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

КЛАСИФІКАЦІЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Основними методами валютного регулювання, якими користу-ються центральні банки, є:

Валютна інтервенція — це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошо-вої одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валют-ний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються рівні коливань кур-су національної грошової одиниці.

Валютна інтервенція як засіб державного втручання у валютну сферу почала широко застосовуватися в 30-ті роки після краху золо-того стандарту. За Бреттон-вудської системи валютні інтервенції були інструментом підтримання фіксованих валютних паритетів та курсів. За плаваючих курсів валютні інтервенції використовуються для згладжування коливань курсу національної грошової одиниці.

Вибір валюти, що її використовують під час валютної інтервен-ції, залежить від мети інтервенції, інституціонального середовища, в межах якого вона проводиться, та від ролі валюти, яку використо-вують для інтервенції, в міжнародній або регіональній валютній си-стемі. Так, долар США традиційно використовується для цього в багатьох країнах світу, водночас в європейських державах інтервен-ційною валютою є німецька марка.

Центральні банки, як правило, проводять інтервенції на валют-ному ринку у готівковій формі, що забезпечує прямий та ефектив-ний вплив на валютний курс. Форвардні угоди використовуються лише у разі необхідності конфіденційності угоди, щоб відстрочи-ти її вплив на внутрішню ліквідність. Похідні фінансові інструменти— «деривативи» (фьючерси та опціони) використовуються дуже рідко.

Використання валютних інтервенцій має певні межі, адже вони ефективні лише за незначної неврівноваженості платіжних балансів, яка характеризується періодичною зміною активного та пасивного сальдо. Через обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, бо інакше резерви можуть бути вичерпані. У зв'язку з цим країни, які мають хронічний дефіцит платіжного балансу (зокрема Україна), нерідко замість валютних інтервенцій застосовують різні форми валютних обмежень. Однак можливе паралельне використання валютних ін-тервенцій та валютних обмежень.

В умовах фіксованого валютного курсу проведення валютних ін-тервенцій обмежене інфляційним знеціненням національної грошо-вої одиниці. У разі значного падіння курсу валюти внаслідок інфля-ції проведення валютної інтервенції передбачає девальвацію валюти цієї країни або ревальвацію валют інших держав.

Досить часто валютні інтервенції використовуються не тільки з метою забезпечення стабільності валютного курсу, а й для підтри-мування його на штучно заниженому рівні з метою підвищення кон-курентоспроможності експорту. Це дає змогу експортерам отриму-вати від центрального банку в обмін на іноземну валюту більшу кількість національної валюти та зберігати попередню норму при-бутку, продаючи товари за демпінговими цінами.

Недостатня ефективність регулювання валютних курсів засобами валютних інтервенцій може викликати валютні кризи.

Девальвація — офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. За умов золотого стандарту, коли законодавчо фіксувався золотий вміст валют та був прямий чи опосередкований їх обмін на золото, девальвація виявлялася в зменшенні їхнього золотого вмісту та