У 80-90-х роках у зв'язку з переходом розвинутих країн з ринковою економікою до ресурсозберігаючих технологій відносне значення гірничовидобувного сектора країн, які розвиваються, у світовому промисловому виробництві зменшилося. Ціни на енергоносії і деякі інші види сировини значно впали. Поряд із зменшенням відносної залежності розвинутих країн від мінеральних ресурсів афро-азіатських та латиноамериканських країн спостерігається й інша тенденція - зростання споживання сировинних ресурсів всередині самих країн, що розвиваються, у зв'язку з індустріалізацією.
Таким чином, хоча гірничовидобувна промисловість країн, які розвиваються, історично зорієнтована передусім на зовнішній ринок, вона дедалі істотніше впливає на структурну перебудову їхніх національних економік, сприяє зміцненню міжгалузевих зв'язків.

Однією з найважливіших галузей народного господарства афро-азіатських і латиноамериканських країн є сільське господарство. У більшості цих країн аграрний сектор служить основою матеріального виробництва й істотно впливає на нагромадження, темпи і пропорції економічного розвитку. Незважаючи на зниження за останні десятиріччя частки сільського господарства у ВНП з 31,6% у 1960 р. до 14,6% у 1990 p., ця галузь, як і раніше, є важливою галуззю матеріального виробництва у багатьох державах, особливо африканських та азіатських. Наприклад, у половині африканських країн на сільське господарство припадає більше 30% ВНП. В азіатських країнах цей показник становить 25-30%.

В аграрному секторі країн, що розвиваються, зайнята більшість працездатного населення. В усіх африканських країнах (крім Алжиру, Беніну, Конго, Лівії, Маврикію), наприклад, більше половини населення працює у сільському господарстві.

Зовнішньоекономічні зв'язки мають дуже важливе значення для переважної більшості країн, які розвиваються. Беручи участь у міжнародному поділі праці, ці країни отримують матеріальні та інші ресурси, вкрай необхідні для розвитку національної економіки.

Глобалізація у 80- 90-ті роки світового ринку товарів, технології, капіталів, різке посилення у зв'язку із зростаючою транснаціоналізацією виробництва й капіталу, взаємозв'язку і взаємодії національних економік робить особливо актуальною проблему подальшої інтеграції даних країн у світову економіку.

2. Що таке позичковий капітал: його сутність та значення?

Важливе місце в інфраструктурному забезпеченні ринку посідає позичковий капітал сфери обміну та уствнови, що здійснюють його функціонування.

Позичковий капітал сфери обміну – це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Грошовий капітал є позичковим у руках кредитора і промисловим та торговельним – у руках промисловця і торговця. Загальна формула руху позичкового капіталу Г – Г. У формі грошового позичковий капітал обслуговує промисловий та торговельний капітали, поповнюючи їх грошові ресурси, яких не вистачає. За рахунок капіталізації прибутку у сфері виробництва відбувається збільшення маси капціталу. Підприємець сфери виробництва використовуючи грошові кошти кредитора як виробничий ресурс - капітал ділиться часткою прибутку з ним.

У процесі використання грошей як ресурсу у формі капіталу він виступає як капітал-власність і капітал-функція, що приносить доходи у формі відповідно позичкового процента і підприємницького прибутку.

Прибуток на позичковий капітал, що створюється у сфері виробництва, розпадається на дві частини:

на процент, який виступає у формі ціни капіталу як ресурсу, і цю частину отримує капіталіст- власник;

на підприємницький прибуток, який отримує капіталіст-функціонер за виробниче використання цього ресурсу.

Тести:

3. Уряду найвигідніше залучення інвестицій у вигляді:

а) прямих інвестицій;

б) портфельних інвестицій;

в) інших інвестицій;

vг) всіх перелічених інвестицій в однаковому ступені;

д) немає правельної відповіді.

4. Перерозподіл доходів від споживачів до виробників продукції, яка конкурує з імпортом – це:

а) ефект захисту;

б) ефект доходу;

vв) ефект переділу;

г) ефект споживання.

5. Складова платіжного балансу країни – рахунок поточних платежів – не охоплює:

а) чисті доходи від інвестицій;

б) транспортні послуги іноземним даржавам;

v в) зміни у активах країни за кордоном;

г) товарний експорт.

6. Зовнішньоекономічне сальдо розраховується як:

а) додаток обсягів експорту та імпорту;

vб) різниця між обсягом експорту та імпорту;

в) сума обсягів експорту та імпорту;

г) немає правельної відповіді.

7. До кількісних методів регулювання зовнішноьторгової політики відносять:

v а) номінальні мита;

б) ліцензування;

в) технічні бар’єри;

г) субсидії.

Задача.

За даними національних рахунків, економічний розвиток України у 2000р. характеризується такими показниками ( млрд. грн.):

а) ВВП – 1409;

б) амортизація основного капіталу – 133;

в) чистий факторний дохід за кордоном - (-55);

г) чисті поточні трансферти – 6;

д) споживання – 1004;

е) внутрішні капіталовкладення – 358.

Розрахуйте:

а) ЧВП;

б) ВНП;

в) ВНД;

г) заощадження;

д) поточний платіжний баланс.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Киреев А. П. Международная єкономика. В 2-х ч. – Ч. И. Международная микроекономика: движениє товаров и факторов производства. – М.: Международниє отношения, 1998.

2. Мировая економика/ Под ред. А.К. Корольчука, С. П.Гурко – Мн.: Єкоперспектива, 2000.

3. Мировая економіка: Учеб. Пособиє/ С. П. Гурко, Е. П. Целехович, Г. А. Примаченок и др. – Мн.: И. П. “ Єкоперспектива”, 2000.

4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О.Каніщенко та інші.; за ред. Г. Н. Климка, В.П. Несторенко – 2-ге вид., перероблене і доповнене. – К.: Вища шк. – Знання, 1997.

5. Ростов Є. В. Економіка країн світу: Довідник. – К.: Картографія, 1998.