7. Спільний розвиток регіональної енергетики, транскордонних енергетичних мереж та транзиту енергоносіїв.

8. Використання моделі Екоєврорегіону для одночасного забезпечення сталого розвитку, покращання конкурентоспроможності продукції і послуг та підвищення рівня безпеки, зокрема за рахунок зниження питомої ресурсної енергоємності виробництв, оптимізації поводження з відходами та розробки спільних планів запобігання надзвичайним ситуаціям та сумісної діяльності в разі їх виникнення.

Поряд з поняттям "єврорегіон" сьогодні все частіше використовується термін "міжнародний транспортний коридор" (МТК). Але поки що немає загальноприйнятого визначення цього поняття. Один з варіантів визначення цього поняття запропонували експерти робочої групи Європейської комісії з проблем розвитку транспортних коридорів. Суть його зводиться до наступного: міжнародний транспортний коридор - це наявність автомобільного, залізничного, водного та змішаних видів транспорту, які здійснюють свою діяльність у безпосередній близькості один від одного або віддалених на багато кілометрів, але орієнтованих в одному загальному напрямку.

Основні функції сучасних міжнародних транспортних коридорів зводяться до максимально швидкої доставки вантажів найкоротшим шляхом. При цьому виконуються і такі операції, як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, обробка, пакування, сортування тощо. Ці функції разом з обробкою документів на вантажі можуть виконувати консигнаційні склади.

Для ефективного вирішення цих завдань необхідна наявність розвинутої транспортної інфраструктури:*

автомобільних, залізничних мереж;*

комплексів (консигнаційних складів) з перевалки, складування, обробки вантажів;*

водних і повітряних шляхів;*

залізничних станцій, терміналів, портів, під'їзних шляхів;*

ремонтних підприємств, станцій технічного обслуговування;*

готельного господарства, харчування, медичного обслуговування тощо.

Слід виділити окремо важливість в системі міжнародних транспортних коридорів розвинутої інформаційної інфраструктури. Вона акумулює і передає інформацію про наявність вантажів, потреби у транспортних засобах, дозволяє контролювати строки проходження вантажів та їх зберігання.

Сучасний етап розвитку міжнародних транспортних коридорів розпочався з середини 80-х років XX століття, коли тенденція збільшення товарообміну між країнами Західної Європи і Азіатсько-Тихоокеанського регіону набула постійного стійкого характеру. У цей час поширилась ідея розробки загальноєвропейської транспортної політики. Вона була втілена в концепції трансєвропейських транспортних осей (Декларація Комітету Міністрів транспорту ЄЕС, 1983 р.), потім - інтермодальних транспортних мостів (І-ша Загальноєвропейська конференція з транспорту, Прага, 1991 р.); і нарешті, міжнародних транспортних коридорів (ІІ-а Загальноєвропейська конференція з транспорту, Крит, 1994 р.). На цій конференції були визначені дев'ять пріоритетних транспортних коридорів в напрямах захід-схід та північ-південь Європи, будівництво яких оцінювалось в 50 млрд. екю з терміном завершення проекту до 2010 року.

Виходячи з рішень цих конференцій, в грудні 1996 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про першочергові заходи

щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів". Згідно з цією постановою визначені транспортні коридори України, які входять у мережу міжнародних транспортних коридорів:

? № 3 (Критський): Берлін/ Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ. Загальна протяжність - 1640 км.

? № 5 (Критський): Трієст - Люблін - Братислава - Ужгород -Львів. Протяжність - 1595 км. Відгалуження 5а: автомобільним транспортом Сторожниця - Ужгород - Мукачеве.

? № 7 (Критський) по річці Дунай.

? № 9 (Критський): Гельсінкі - Київ/ Москва - Одеса/ - Кишинів/ Бухарест - Александрополіс. Протяжність - 3400 км (рис. 13.1).

? Відгалуження 9а: Роздільна - Одеса - Ізмаїл з перспективною лінією Ізмаїл - Рені, далі на Румунію. Відгалуження 9с: залізничним транспортом Ніжин - Конотоп - Хутір Михайлівський - державний кордон з Росією, далі на Москву. Цією ж постановою КМУ затверджено перелік транспортних

коридорів України, які пропонується включити як доповнення до

мережі МТК:

1. Балтійське море - Чорне море (Гданськ - порти Чорного моря).

2. Євроазіатський (ЄАТК): Іллічівськ - поромна переправа через Чорне море - Грузія - Азербайджан - поромна переправа -Туркменія.

3. Європа - Азія (на Волгоград, Макат, Чарджоу), проходить від державного кордону з Росією через Львів, Фастів, Дніпропетровськ та Червону Могилу.

Крім переліченого, розроблена концепція створення МТК в Чернівецькій області (пропускні автомобільні та залізничні пункти Порубне, Вадул-Сірет та Мамалиґа), основні положення якої полягають у наступному:

1. Чернівецька область знаходиться у надзвичайно важливому стратегічному місці, закриваючи виходи наземному транспорту між країнами Південної Європи, Ближнього Сходу, Азіатського континенту, СНД, Центральної і Північної Європи, Скандинавії, Балтії. Нині цей транспортний шлях використовується неефективно. Основні вантажопотоки забезпечуються морським транспортом навколо Європи з різницею часу надходження вантажу в 7 - 15 діб.

Транспортний коридор Балтія — Чорне море має декілька основних шляхів, що зв'язують порти Чорного моря з портами різних країн Балтики.

У зв'язку з викладеним Чернівецьку область можна розглядати як кінцевий пункт одного з можливих його маршрутів

- Констанца (Румунія) - Гданськ (Польща). Розвиток транспортного комплексу (з орієнтацією на обслуговування транспортних вантажопотоків) може стати пріоритетним напрямком економічного розвитку регіону.

2. Швидкий та ефективний розвиток транспортного коридору неможливий без значних інвестицій, умови для яких у чинному правовому полі недостатньо надійні. Створення комплексу з пільговим режимом оподаткування є вирішальним чинником, що забезпечить відповідні умови його розвитку.

3. Наявні перепускні пункти Порубне (автомобільний), Вадул-Сірет і Мамалиґа (залізничні) мають досить розвинуту інфраструктуру, пропускну здатність, але використовуються нераціонально. Система інформаційної мережі (навіть на рівні регіонів і великих промислових центрів) на транспорті практично відсутня.

На залізничному транспорті дрібні відправлення майже перестали існувати. На автомобільному транспорті ринок в основному освоєний приватними компаніями,