Політичне і економічне співробітництво Російської Федерації і Білорусі

курсова робота з географії і міжнародних відносин

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Народногосподарські комплекси держав Співдружності в результаті розподілу праці і територіального розміщення продуктивних сил, що склався в радянські часи, залишаються взаємозалежними і взаємодоповнюваними. Економічна взаємозалежність і взаємодоповнюваність народногосподар-ських комплексів, проте, не є визначальним чинником. Багато міжреспуб-ліканських господарських зв'язків, що склалися в СРСР, відтворювати в нових умовах неможливо або економічно недоцільно.

Після розпаду Союзу виявилася нераціональність значної частини торгово-виробничих зв'язків, визначуваних колишньою системою господарювання й моделлю внутрішньосоюзного й галузевого розподілу праці, а також низьким рівнем цін на початкову сировину, матеріали й енергоносії. Наближення цін на сировину й енергоносії до рівня світових, збільшені транспортні тарифи виявили неефективність багатьох господарських зв'язків. Зберігати їх стає економічно невигідно.

Та обставина, що економіки держав Співдружності були колись частинами єдиного народногосподарського комплексу, зовсім не означає простоти й заданості темпів інтеграційних процесів. Не можна об'єднати держави Співдружності тим же методом, яким вони були роз'єднані, – політичними рішеннями лідерів і найвищих органів влади.

Інтеграцію на пострадянському просторі намагаються здійснити держави з різним рівнем індустріального розвитку й ступенем ринкового реформування економіки. Серед учасників Співдружності можна виділити групу держав – Білорусія, Росія, Україна, – які мають достатньо розвинену промисловість (зокрема машинобудівну, електронну, авіаційну, хімічну та інші високотехнологічні галузі), транспортну й телекомунікаційну інфраструктуру, кваліфіковані кадри і загальний високий рівень освіти населення.

Особливе місце в означеній групі держав займають відносини Росії і Білорусії.

Такий стан справ є особливо важливим для України, оскільки її економіка була раніше складовою єдиного господарського комплексу СРСР, тому зазначені проблеми характерні і для неї.

Таким чином, вище сказане у контексті міжнародних відносин, учасником яких певною мірою є і Україна, зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є Російська Федерація і Білорусія.

Предмет дослідження – аналіз проблем політичного і економічного співробітництва Росії і Білорусії.

Методологія і методи дослідження. Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії розвитку міжнародних відносин. Різним аспектам цих проблем присвячено праці Ававзова Р., Безуглого В.В., Драчевского Л., Козинця С.В., Козика В.В., Конобеєва В. Никитина В., Салмина А., Торкунова А.В. та ін.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням таких методів: структурного аналізу, порівняльно-географічного, історико-географічного, прогнозування.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін "ТОС", "Розвиток і розміщення продуктивних сил Європи", "Країнознавство", "Регіональна економіка" та ін.

Метою курсової роботи є аналіз проблем політичного і економічного співробітництва Росії і Білорусії.

Мета роботи зумовлює вирішення таких завдань:

Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження економічного і політичного співробітництва

1.1. Міжнародні відносини: сутність, особливості

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародні відносини є особливим різновидом суспільних відносин. З одного боку, вони – своєрідне втілення внутрісуспільних відносин, з іншого – якісно нова система з притаманними тільки їй рисами. Вони характеризуються взаємодією таких суб'єктів політичного життя, як держави, народи, політичні й громадські організації, рухи і навіть окремі особи різних країн. Забезпечують інтереси соціальних груп за межами національних держав, відносини між державами, міждержавними організаціями, партіями, компаніями, приватними особами різних держав, інтеграційні зв'язки, які формують людське співтовариство [16, 416].

Формуються вони під впливом зовнішньої політики країн світу, певною мірою регулюючись багатьма міжнародними нормами і цінностями, виробленими людством упродовж його історичного розвитку. Тому міжнародні відносини слід розглядати як систему систем, макросистему, в якій функціонують у суперечливій єдності й взаємодії різні її елементи і ланки, що представляють різноманітні інтереси держав, ідеологічні настанови їх громадських рухів і організацій. З глобалізацією світогосподарських зв'язків, інтенсивною політичною інтеграцією держав, посиленням залежності людства від зброї масового знищення, екологічною небезпекою на міжнародні відносини активно впливають загальнолюдські інтереси. На відміну від внутрідержавних відносин у міжнародних відносинах відсутній апарат їхнього регулювання, єдиний регулюючий центр, якому беззастережно підкорялися б суб'єкти міжнародного політичного життя.

Стрижневим елементом міжнародних відносин є політичні відносини, які, взаємодіючи з іншими відносинами, своєрідно спрямовують їх. Головним суб'єктом міжнародних відносин є держава. За сучасних умов на міжнародній арені все активніше виступають і недержавні, неурядові організації, суспільно-політичні рухи, але їхню роль не можна порівнювати з роллю держав в міжнародних відносинах, особливо у політичних.

Держави репрезентують на міжнародній арені суспільства в цілому, а не окремі соціальні групи чи політичні організації. Такі важливі питання, як суверенітет, безпека, територіальна цілісність вирішує через свої структури тільки держава. Вона – єдиний загальнонаціональний інститут, який має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: укладати двосторонні й багатосторонні договори про співробітництво в певних сферах, оголошувати війну тощо. Сукупна зовнішньополітична діяльність суверенних держав визначає всю світову політику.

Кожна держава, проводячи зовнішню політику, переслідує свої інтереси. Категорія "національний (державний) інтерес" – головна в теорії міжнародних відносин, визначальна щодо зовнішньої політики держав. Національний інтерес охоплює проблеми збереження нації незалежної держави, безпеки від зовнішньої загрози, зростання добробуту населення держави, захисту її економічних і політичних позицій у відносинах з іншими державами, збереження і розширення її впливу в світовій політиці.