Аналогічні рекомендації даються і в іншій доповіді Ради з оборонної та зовнішньої політики РФ "СНД: початок чи кінець історії?" (1997), де зазначено: "Треба визнати, що без жорсткої терапії російсько-українські відносини не одужають. Хоча розпад України – проблемний для РФ варіант, проте краще сприяти йому, ніж терпіти постійний виклик України й ерозію наших зусиль у близькому зарубіжжі." [40]

Підтримання інтеграційних процесів в СНД було й залишається для Російської Федерації надзвичайно важливою проблемою з огляду на низку внутрішніх і зовнішніх чинників. Водночас політика "силової інтеграції" РФ країн СНД зазнала невдачі. Серед головних причин цього:

За таких умов Москва змушена терміново шукати нові моделі стосунків із своїми партнерами по СНД

Таким чином, можна сказати, що відносини Росії і Білорусії здійснюють на взаємовигідній основі. Разом з тим слід відмітити певну залежність білоруської економіки від російських енергоносії та інвестиційних ресурсів.

У рамках Союзу Росії і Білорусії відзначається явне домінування Росії.

У другій половині XX ст. відносини між Росією і Білорусією набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури.

Відносини співробітництва відображають господарські зв'язки між державами, регіональними об'єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.

У співробітництві Росії і Білорусії розвиваються такі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов'язані й взаємозалежні.

Висновки

На основі проблеми економічного і політичного співробітництва Росії і Білорусії, можна зробити наступні висновки:

1. Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародно-економічні відносини відображають господарські зв'язки між державами, регіональними об'єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.

2. Дослідивши передумови російсько-білоруських відносин, можна назвати їх сприятливими. Країни займають сусідське географічне положення одна щодо одної, мають багато спільного в історичному розвитку, зокрема давні традиції спільної діяльності, відчувають певну економічну і політичну залежність одна від одної в силу спільного перебування в кордонах колишнього Радянського Союзу.

3. Тільки здійснивши перехід на практиці від політичної інтеграції до реального економічного об'єднання і здобуття економічних переваг при створенні сприятливих умов для розвитку зовнішньої торгівлі та вітчизняного виробництва в ході інтеграційних процесів, Республіка Білорусь може посісти гідне місце у світовій економіці та активно брати участь у процесах глобалізації та інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин.

4. Відносини Росії і Білорусії здійснюють, можна сказати, на взаємовигідній основі. Разом з тим слід відмітити певну залежність білоруської економіки від російських енергоносії та інвестиційних ресурсів. Тобто становище країн є нерівноправним. У рамках Союзу Росії і Білорусії відзначається явне домінування Росії.

5. У відносинах між Росією і Білоруссю створена солідна правова база, яка дозволяє динамічно взаємодіяти в різних сферах. В цілому до теперішнього часу між двома країнами підписано 179 міждержавних і міжурядових договорів і угод.

6. Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початком перебігу складних інтеграційних і дезінтеграційних процесів на терені останньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною, нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружності зумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування. Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи "перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, яку утворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і доцентрових тенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним розумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру" перехопила одна з новоутворених держав – Російська Федерація, яка проголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати свою політику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо Москви. Однак зростаюча біполярність відносин в СНД по осі "центр – периферія" фактично призвела до формування двох блоків країн, які мають протилежні погляди на роль, функції, організацію і майбутнє цієї структури.

7. Тому цілком очевидно, що РФ не має наміру будувати відносини з країнами – членами СНД на основах рівного партнерства і норм міжнародного права, поважати їхній економічний і політичний суверенітет і територіальну цілісність. На практиці "інтеграція", необхідність і корисність якої широко декларується в документі, означає розмивання суверенітету країн – членів СНД, підпорядкування їхньої діяльності інтересам РФ, відродження централізованої наддержави.

Література