Білорусь розташована в Центрально-східній Європі. Сусіди республіки – Литва, Латвія, Росія, Україна, Польща.

Білорусія – невелика за територією і чисельністю населення країна в Схід-ній Європі вперше отримала статус національного утворення в 1919 р. як союзна республіка СРСР; з 1991 р. – незалежна держава у складі СНД; у 1996 р. Білору-сією і Росією був укладений Договір про утворення Співтовариства, а в 1999 р. – Союз Росії і Білорусії, що передбачає особливі відносини з Росією (узгодження зовнішньої політики, формування єдиного економічного простору, митні пільги та ін.). В столиці Білорусії Мінську знаходяться виконавчі органи СНД.

В давнину на території Білорусії проживали східнослов'янські племена (кривичі, радимичі, волиняни, древляни та ін.). Перші князівства, які тут виникли – Полоцьке і Турово-Пінське, – на початку IX ст. увійшли до складу Київської Русі. Перша згадка про Мінськ відноситься до 1067 р. Після розпаду Київської Русі більша частина території захоплюється литовськими князями. У 1569 р. згідно Люблінській Унії білоруси входять до складу Речі Посполитої і більш ніж на 200 років потрапляють в кабалу до поляків. З цієї миті починається міграція населення до Росії, відхід у козацтво, в інші країни. За першим розділом Польщі 1772 р. до Росії відходить східна, а в 1793 і 1795 рр. – решта частини Білорусії. Входження до складу Росії сприятливо позначилося на розвитку економіки, в основному легкої і харчової промисловості (по числу зайнятих на першому місці стояли винокурні заводи). У 1862 р. була побудована одна з перших залізниць в Росії Петербург – Варшава.

Білорусія в XIX ст. була великим постачальником льону, шкіри і олійного насіння. У 1913 р. частка індустрії складала 25%. В основному переважала промисловість по первинній обробці сировини (маслоробні, крохмальні заводи), розвивалася металообробка (механічні майстерні); корисні копалини не розроблялися. Перша світова війна завдала величезного збитку господарству Білорусії, тільки людські втрати склали близько 1,4 млн. У 1919 р. була утворена Литовсько-Білоруська РСР, з 1922 р. – Білоруська РСР. За Ризьким договором 1921 р. Західна Білорусія була передана Польщі (40% території, 38% населення), в 1939 р. відбулося возз'єднання Західної Білорусії з БССР. У роки Другої світової війни Білорусія також зазнала значних утрат: була зруйнована практично вся промисловість, загинула 1/3 частина населення. В період війни на території Білорусії, як ніде, розвернувся партизанський рух. Відновлення господарства йшло швидкими темпами: вже в 1947 р. були випущені перші вантажні автомобілі, тоді ж почало розвиватися тракторобудування й інші галузі машинобудування. З початку 1960-х рр. освоюються корисні копалини. У 1980-і рр. бурхливими темпами розвивається хімічна промисловість, особливо органічного синтезу. Республіка перетворилася на один із провідних районів оброблювальної промисловості СРСР [32, 250].

Російська Федерація розташовується на півночі Євразійського континенту. На північному заході граничить з Норвегією і Фінляндією, на заході – з Естонією, Латвією і Білорусією. Область Калінінграда, що знаходиться відособлено, має спільний кордон з Польщею і Литвою.

Неоднозначно протікають процеси взаємодії Росії з країнами ближнього зарубіжжя: від майже повного заперечення інтеграційних зв'язків (країни Балтії) до створення наддержавних органів управління спільно з Білорусією [32, 167].

Геополітичне положення, що змінилося, змушує Росію заново вибудовувати систему відносин з країнами світу, висувати і відстоювати власні економічні, політичні й військові пріоритети, прагнучи зберегти статус великої держави в багатополярному світі. Для цього є історико-культурні, природно-географічні і політико-економічні передумови.

Таким чином, сусідське положення Росії і Білорусії, багато спільних рис їх історичного розвитку, особливо спільний економічний простір у межах колишнього СРСР є визначальним фактором у політичній та економічній співпраці цих країн.

2.2. Природно-ресурсний чинник

Білорусія – рівнинна країна, поверхня її характеризується чергуванням обширних рівнин, низин і височин. Більше 60% території мають середню висоту над рівнем моря від 100 до 200 м. Максимальна відмітка 345 м – знаходиться на Мінській височині. Виділяються дві частини – північний захід, що покривається горбами, і рівнинний південний схід. На північному заході розташовується найбільша гряда – Білоруська (кінцево-моренна гряда Валдайського заледеніння), весь південь зайнятий обширним низовинним простором Білоруського Полісся, яке зливається з Українським, переходячи на сході в Придніпровську низовину. Такий рельєф сприяв інтенсивному господарському освоєнню. Клімат помірно континентальний з м'якою і вологою зимою і відносно прохолодним дощовим літом (позначається вплив Атлантики). Середні температури січня -4...-8°С, липня +17...+19°С. У центральній і північно-східній частинах кількість опадів складає 600-650 мм, на півдні і південному заході – 550-600 мм. Клімат загалом сприятливий для сільського господарства.

Білорусія багата внутрішніми водами (налічується близько 3000 річок і 4000 озер); по її території протікають річки басейнів Чорного і Балтійського морів. Найбільш обширні система Дніпра (700 км по території Білорусії) з притоками і Західної Двіни (350 км). Вододілом Чорного і Балтійського морів є Білоруська гряда. Дніпровсько-Бузький канал зв'язує річки двох басейнів (Прип'ять з'єднана з притокою Бугу Мухавом). Озерним краєм називають північний захід країни.

Ґрунти не відрізняються високою родючістю, в основному це дерново-підзолисті, торф'яно-болотяні і заплавно-лугові, що вимагають культивації (в цьо-му випадку родючість їх різко зростає). Близько 7 млн. га земель – болота (площа ріллі 6 млн. га), проблема їх осушення існує з XIX ст. Біля третини території зайнято лісами, переважають хвойні, частина з них має промислове значення.

З паливних ресурсів країна