Білорусія багата гірничо-хімічною сировиною: калійними, кам'яними, кухонними солями. За запасами калійних солей (вони оцінюються в 42 млрд. т) во-на поступалася тільки Росії, головне родовище – Старобінське на півдні, осво-юється з 1960 р. Кам'яна і кухонна сіль є на південному сході і півдні Білорусії: запаси тільки Давидковського і Мозирського родовищ складають 22 млрд. т.

Маючи в своєму розпорядженні бідну мінерально-сировинну базу і кваліфіковані трудові ресурси, Білорусія була "складальним цехом" в радянський період. Пріоритетний розвиток отримали верстатобудування, автомобіле-будування, електронна промисловість, нафтохімія. У 1980-і рр. виробництво хімічної продукції на душу населення перевищувало середньосоюзний рівень, галузь отримала широкий розвиток завдяки нафті і газу з Росії. Процес приватизації знаходиться в початковій стадії і не торкнувся провідних галузі реального сектора економіки, частка держсектора складає 65%, а приватного – 33% (в основному в торгівлі і сфері послуг) [32, 247].

Російська Федерація володіє різноманітними і багатими природними умовами і ресурсами, що дозволяють розвивати багатогалузеве господарство. На її території знаходиться найбільша в світі площа природних ландшафтів, ще не порушених діяльністю людини.

Просторість території, але головним чином різноманіття природних комплексів з різними агро-кліматичними і ресурсними характеристиками створюють додаткові стимули господарської діяльності.

Природно-ресурсний потенціал країни здатний повністю забезпечувати суспільні потреби і давати продукцію на експорт. Загальносвітове значення мають паливно-енергетичні ресурси. РФ володіє близько 13% світових запасів нафти, 35% природного газу і 12% вугілля. Значні потенційні гідроенергоресурси, які оцінюються в 2,4 трлн. кВт-год. На долю Росії припадає 20-25% світових запасів деревини. Вони оцінюються в більш ніж 80 млрд. м3. Великі запаси уранових руд, золота, залізних, поліметалевих і мідних руд, нікелю, вольфраму, молібдену, хромітів, ртуті й сурми. Є родовища апатитів, нефелінів і бокситів. Можливе в майбутньому використовувати енергію приливів і геотермальних вод. За експертними оцінками, вартість запасів корисних копалини складає більше 30 трлн дол. Слід зазначити важливу особливість їх розміщення. Значна частина ресурсного потенціалу знаходиться в Азіатській частині країни, де розташовуються основні запаси нафти і природного газу, вугілля і руд кольорових металів, лісові масиви і гідроенергоресурси. Промислове виробництво зосереджене головним чином в межах Європейської території. Найбільш багаті і значущі для економіки країни родовища розташовуються в районах Півночі, далеко від транспортних комунікацій, нерідко в складних горно-геологічних умовах. Тому неминучі дальні перевезення, додаткові втрати і в результаті – дорожчання продукції [32, 168].

Нерівномірність розподілу характерна також для водних ресурсів. Європейська частина має близько 20% річкових водних ресурсів країни. При цьому значні площі відносяться до басейнів річок Північна Двіна і Печора, що стікає в Північний Льодовитий океан.

Найбільш розвинені райони Центру, Поволжя, Північного Кавказу і Уралу вже відчувають дефіцит водного балансу. Стік Волги, що відноситься до басейну Каспійського моря, зарегульований системою водосховищ, створених при зведенні каскаду гідроелектростанцій. Одночасно виникли небажані екологічні наслідки: підмив берегів, скорочення рибних запасів і т.д. Сильно забруднені малі річки в промислових районах. Примітною особливістю річкової мережі Європейської території країни є те, що витоки крупних річок знаходяться на Середньо-руській височині, на невеликому віддаленні один від одного. Це дозволило за допомогою каналів створити єдину судноплавну річкову систему, що з'єднала північні, центральні і південні райони. Були побудовані Біломорсько-Балтійський канал, що дав вихід із Балтики на Європейську Північ, Волго-Балтійський водний шлях, що з'єднав Балтійське море з Волгою, Волго-Донський канал, що зв'язав дві найважливіші водні магістралі. Москва отримала дешевий водний шлях через канал ім. Москви з Волгою.

Таким чином, природно-ресурсні чинники розвитку білорусько-російського співробітництва здійснюють відчутний вплив на характер цієї співпраці. Порівняно бідна на корисні копалини Білорусія відчуває певну залежність від російських енергоносіїв та інших сировинних ресурсів.

2.3. Політичні передумови

Початкова відсутність як рамкової ідеології, так і її загальнонаціонального симулякра у вигляді або ідеї ринку, або націоналізму (симулякр ідеї демократизації горбачовського періоду був частково реалізований, а тому не міг вже бути ефективним далі), різкий економічний спад, що руйнує домінуючі в суспільстві цінності, і використання кебичевським режимом найбільш простої за внутрішньою структурою соціальної онтології в якості загальнонаціональної – все це зумовило подальший розвиток подій у Білорусії. Опинившись поза конкуренцією і на позиції легітимної державної ідеології, симулякр "відновлення СРСР" замість компенсаторного характеру знайшов мобілізаційний. Будучи гранично простим за своєю причинно-наслідковою структурою, він передбачав ланцюжок цілком очевидних дій, і обвальне погіршення рівня життя в першій половині 1994 р. підстьобували, з одного боку, наростання невдоволення урядом Кебича, що не робить цих очевидних дій для поліпшення ситуації, а з іншої – отримання симулякром самостійного і самодостатнього буття. В результаті розчарування у владі зміцнювало міф, який влада ж породила для поліпшення свого становища.

В суспільстві, головним чином у сільських соціальних шарах, динамічно сформувався запит на швидке втілення домінуючого "союзного" міфу, яке, в рамках цієї логіки, будучи відновленням колишньої системи, що розпалася, повинно було автоматично відтворити її економічні й соціальні параметри. Зрозумілим чином у даному запиті реальність і