Розділ 3. Проблеми політичного і економічного співробітництва

3.1. Сучасні політичні і економічні проблеми співробітництва Росії і Білорусії

Ще на початку виходу Республіки Білорусь на міжнародну арену як незалежної суверенної держави вона почала брати активну участь у розвитку нових інтеграційних перетворень. Не випадково Верховна Рада Білорусі одночасно з прийняттям рішення про вихід республіки зі складу СРСР ратифікувала угоду про створення Співдружності незалежних держав." Однак замість очікуваного поступального розвитку нового інтеграційного об'єднання відбулися серйозні дезінтеграційні процеси, які на практиці призвели до різкого скорочення зовнішньоторговельного обороту між членами СНД і падіння ВВП. Зокрема, тільки в Білорусі в 1992 році ВВП зменшився порівняно з 1991 в 18,4 рази. Аналогічний процес мав місце і в 1993, коли зовнішньоторговий оборот республіки скоротився майже в 2 рази [26].

Для надання динамізму СНД 24 вересня 1993 року керівниками більшості країн Співдружності був підписаний Договір "Про створення економічного союзу", який передбачав формування спільного ринку і розвиток міжнародного співробітництва між державами. Однак на практиці не були створені реальні механізми формування спільного ринку і не враховані економічні інтереси членів СНД у новому інтеграційному об'єднанні, що призвело до подальшої дезінтеграції держав СНД. Варто зазначити, що їх спільний товарообіг в межах інтеграційного союзу постійно знижувався за рахунок пошуку нових ринків збуту та руйнування зовнішньоекономічної кооперації. Водночас основною формою економічного співробітництва між країнами СНД залишалося укладання двосторонніх договорів. До початку 1994 було укладено більше двохсот таких договорів.

Подальший розвиток інтеграційних процесів Республіки Білорусь спостерігається в межах Митного союзу, який спочатку був укладений 6 січня 1995 року Білоруссю, Росією та Казахстаном. Потім до нього приєдналися Киргизія та Таджикистан. Митний союз передбачав вирішення цілого комплексу економічних завдань, які сприяли б розвитку більш плідних інтеграційних економічних взаємовідносин між державами. Зокрема, він передбачає уніфікацію митного законодавства країн, скасування Митних зборів і платежів, процедур кількісних обмежень під час взаємної торгівлі, введення спільних ставок митних зборів і режиму торгівлі з третіми країнами. Передбачалося, що для здійснення уніфікації національних законодавств потрібно 4 місяці, але на практиці такої уніфікації не відбулося.

Справа в тому, що багато статей угоди "Про Митний союз" передбачало здійснення дезінтеграційних заходів. Зокрема, згідно зі статтею 5 можуть бути обмежені дії інституту митного союзу і свободи торгівлі у випадках гострого дефіциту даного товару на внутрішньому ринку – гострого дефіциту платіжного балансу або, якщо який-небудь товар ввозиться на територію однієї із країн, що домовляються, в таких кількостях і за такими умовами, які завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним товаровиробникам

Практично дана стаття суперечить суті та змісту будь-кого митного союзу, оскільки мета економічної інтеграції, починаючи із зони вільної торгівлі, означає здобуття переваг і користі тими товаровиробниками, які здійснюють найефективніше виробництво конкретного продукту в межах інтеграційного об'єднання.

Позитивні результати розвитку інтеграційного об'єднання в межах Митного союзу спостерігалися лише у перший рік його створення, коли взаємний товарообіг між країнами Митного союзу збільшився на 4%. Але вже в 1995 почався процес зниження питомої ваги Казахстану в зовнішньоторговому обороті Білорусі з країнами СНД на 0,3%, а в 1996 він був на рівні 1994 року. Це свідчило про те, що, вступаючи до Митного союзу, Республіка Білорусь орієнтувалася, головним чином, на розвиток найтісніших інтеграційних взаємовідносин з Росією, товарообіг з якою збільшився в 1,2 рази за даний період часу. Однак Білорусь не змогла здобути переваг Митного союзу для розвитку зовнішньоторгових відносин із Казахстаном, а пізніше з Киргизією і Таджикистаном [26].

Починаючи з 1996, у Митному союзі відбулася серйозні дезінтеграційні процеси, винуватцем яких була Росія, яка різко змінила свою систему тарифного регулювання. Вже в 1997 раніше єдині тарифні ставки між Росією і Білоруссю відрізнялися в 460 товарних позиціях, а що стосується акцизів – за 63 видами товарів. Потім змінилася зовнішньоекономічна політика Казахстану, який в односторонньому порядку запровадив нове непряме оподаткування (що стосується ПДВ під час експортно-імпортних операцій в межах СНД, включаючи торгових партнерів Митного союзу). Аналогічну дискримінаційну політику щодо країн Митного союзу у сфері ставок акцизів здійснювала Киргизія, яка, крім того, в односторонньому порядку без узгодження з країнами Митного союзу увійшла до всесвітньої торгової організації (ВТО), що створило деякі труднощі для вступу до ВТО Росії, Білорусі, Казахстану.

Новим етапом інтеграційного об'єднання став союз між Білоруссю та Росією. Правові основи були закладені в рамках Договору "Про створення Співтовариства Білорусі та Росії", який був підписаний 2 квітня 1996 року. Через рік – Договір про Союз, 23 травня 1997 року прийнятий Статут Союзу, а 8 грудня 1999 року підписаний Договір "Про створення Союзної держави".

Союз Білорусі та Росії передбачає якісно нову форму міждержавного об'єднання, в його Статуті закладено принципи, які характеризують дане об'єднання як економічний союз, оскільки в рамках Союзу Росією та Білоруссю передбачено здійснення уніфікації всіх норм економічного законодавства, введення єдиної валюти, формування державного бюджету Союзу, а також створення органів наддержавного управління.

Серед позитивних моментів створення Союзу можна відзначити такі; якщо до 1996 Республіка Білорусь мала стійке від'ємне торгове сальдо з Росією, яке становило в 1996 $497,7 млн., то в 1997 від'ємне сальдо у товарообігу з Росією становило $5,1 млн., товарообіг зріс у 1,4 рази і досяг $9,3 млрд. [26].

Разом з тим у 1998 від'ємне торгове сальдо у зовнішньоторговому обороті з Росією