Реферат

на тему:

Правовий захист суб’єктів ЗЕД

Зміст

Вступ

Порядок розгляду спорів.

Способи правового захисту суб’єктів ЗЕД.

Порядок вибору компетентного суду.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів ЗЕД за ЇЇ межами згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням цих суб'єктів через дипломатичні, консульські та інші установи, які представляють інтереси України.

Особливу роль відіграють торговельно-економічні місії у складі дипломатичних представництв України за кордоном. Вони були утворені замість колишніх торговельних представництв відповідно до Указу Президента України від 30 квітня 1994 р. № 200/94, яким було також затверджено Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном (зі змінами і доповненнями за Указом Президента від 22 вересня 2000 р.), яке визначило їх правовий статус. Це — спеціальний орган, який представляє і захищає у державі перебування інтереси України в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 29 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна як держава має право вживати заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань. Передбачено, що у разі, коли є відомості, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів ЗЕД України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. Якщо дискримінаційні дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам ЗЕД, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

Обмежувальні заходи, яких вимушена вжити держава, у міжнародному приватному праві, носять назву реторсій. Вони спрямовані на відновлення принципу взаємності і є правомірними, з точки зору міжнародного права, примусовими діями держави у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

За Законом обмежувальними заходами у відповідь є:*

застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;*

застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;*

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;*

запровадження спеціального мита;*

запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;*

встановлення квот (контингентів);*

запровадження комбінованого режиму квот і контингентів;*

запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;*

інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.

У Законі визначено органи, яким надано право запроваджувати конкретні заходи у відповідь на дискримінаційні дії. Так, Верховна Рада України приймає рішення про позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму та застосування повного ембарго. Кабінет Міністрів України застосовує часткове ембарго, здійснює заходи тарифного регулювання щодо імпорту та/або експорту товарів, запроваджує режим ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції вправі прийняти рішення про здійснення заходів нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій, про ліцензування та реєстрацію окремих видів контрактів, запровадження індикативних цін та застосування інших обмежувальних заходів.

Механізм встановлення фактів обмежувальних дій визначено Кабінетом Міністрів України, який постановою від 22 листопада 1999 р. № 2120 затвердив Порядок проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України '. Згідно з цим Порядком під дискримінаційними діями розуміються такі, що ставлять суб'єктів ЗЕД України у гірше становище порівняно з іноземними суб'єктами господарювання.

Порядком визначено, що таке розслідування проводиться Мінекономіки та з питань європейської інтеграції на підставі заяви, що подається суб'єктом ЗЕД, або інформації, що надійшла від торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном.

У Порядку наведено перелік документів, які додаються до заяви (інформації), та встановлено, що міністерство перевіряє наведені в заяві дані щодо дискримінаційних дій протягом 45 календарних днів.

У разі прийняття рішення про провадження розслідування відповідна інформація публікується у газеті «Урядовий кур'єр». Крім цього, матеріали та проект звернення до іноземного компетентного органу з конкретними пропозиціями щодо врегулювання спірного питання передається до Міністерства закордонних справ, яке надсилає їх до іноземного компетентного органу.

Після отримання позитивної відповіді від іноземного компетентного органу обидва міністерства узгоджують із суб'єктом ЗЕД у письмовій формі спільну позицію стосовно проведення та здійснення переговорів. У разі негативної відповіді або у випадку, коли протягом двох місяців відповідь не надійшла, чи на проведених переговорах не досягнуто взаємоприйнятної домовленості, готується спільний звіт та пропозиції стосовно вжиття заходів у відповідь на дискримінаційні дії. Усі матеріали розслідування, звіт та пропозиції передаються до Міжвідомчої комісії міжнародної торгівлі для прийняття відповідного рішення.

1.Порядок розгляду спорів.

Рішення про застосування відповідних заходів може бути оскаржене в судовому порядку протягом місяця від дати їх запровадження.

Акти Мінекономіки та з питань європейської інтеграції про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь на дискримінаційні дії є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Застосування обмежувальних заходів припиняється у разі відміни дискримінаційних дій, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Україна має також право застосовувати заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (ст. 31 Закону), які були розглянуті при висвітлені питань державного регулювання ЗЕД.

Провідне місце у системі засобів правового захисту прав і законних інтересів суб'єктів ЗЕД належить судовим органам.

За Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами ЗЕД, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судами та господарськими судами України, а також, за згодою сторін спору, — Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією прн Торгово-промисловій палаті України, іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинному законодавству або передбачено міжнародними договорами України