«Сьогодні владна верхівка України відверто налаштована на інтеграцію в Європу. Чи принаймні робить відповідний вигляд, -пише Наталя Дмитренко у статті «На шляху до НАТО». - Таке враження може скластися в контексті останніх подій: підписання під час Празького саміту Північноатлантичного альянсу Плану дій Україна - НАТО та Цільового плану на 2003 р., запевнень Президента про особисту відповідальність за «визначення та реа лізацію курсу України на європейську та євроатлантичну інтегра цію», а також створення кількох додаткових державних органів у цій царині, на додачу до десятка вже існуючих, зокрема Держради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України під головуванням Леоніда Кучми» Дмитренко Н. На шляху до НАТО // Україна молода. – 2003. – 18 лютого.

Усе це видається доволі парадоксальним. Нині українці виснажені невизначеністю, втомлені психологічно від немож ливості побачити якусь привабливу перспективу для себе, своєї сім'ї, держави. За свідченням відомого соціолога доктора економічних наук Юрія Саєнка, близько 3/4 громадян України не бачить перспективи свого майбутнього. Перед майбутнім залишається тільки страх - страх перед проблемою працевлаш тування, заробітку, пенсійного забезпечення, лікування, житла тощо. Звужений горизонт власного майбутнього - середній українець планує своє життя лише на 7—8 місяців.

«Воля — це трагічний дефіцит незалежної України. Воля — це вміння поставити перед собою мету, відтак спроможність досягти її тим чи іншим способом», - так узагальнює соціально-політичну ситуацію в Україні Юрій Саєнко Саєнко Ю. Українське суспільство 2002 // Універсум. – 2003. - № 1-2. – С. 33

.

За свідченням Юрія Саєнка, маємо масове явище асоціальності - люди не цікавляться тим, що відбувається в суспільстві, байдужі до дій влади, партій. Асоціальність породжує антисоціальність - кримінал і аморальність. Має місце тотальна недо віра — українська людина всім і всьому не довіряє, окрім собі, своїй сім'ї, своєму найближчому оточенню.

Лише 10% респондентів, опитаних працівниками Інституту соціології НАНУ упродовж 1992-2002 рр., довіряють адмініст ративно-урядовим структурам. А найвпливовішою структурою в житті українського суспільства 40% населення вважає злочин ний світ, мафію. Катастрофічне впала довіра до депутатів Верховної Ради України як відстоювачів інтересів виборців -з 23% до 8% Там же.-С.33.

Як у такій ситуації мас-медіа можуть викликати довіру до своїх публікацій, у яких ідеться про створення позитивного іміджу НАТО? Як, скажімо, роз'яснювати читачам, глядачам і слухачам можливість одночасної адаптації вітчизняного зако нодавства до європейських норм і конституційних норм Росії, Білорусі й Казахстану? Але певний резерв усе ж існує. Та ж статистика Інституту соціології НАНУ засвідчує, що упродовж 1994-2002 рр. рівень довіри до ЗМІ зріс з 20% до 30%.

Таким чином, для державницькій налаштованих вітчизня них ЗМІ формування позитивного ставлення населення до вхо дження України в НАТО далеко не просте з погляду реалізації завдання. За останні шість років на сторінках журналу «Універ сум» оприлюднено десять аналітичних розвідок (загальним обсягом понад 5 авторських аркушів), присвячених темі «Україна - НАТО». Ось назви лише деяких найважливіших, на наш погляд, матеріалів: «Україні бракує правдивої інформації про НАТО» (інтерв'ю з Романом Ліщинським); «Україна і НАТО мають спільні інтереси» (інтерв'ю з Наталею Мельничук); «Сис тема європейської безпеки і національні інтереси України» (Кос тянтин Морозов, екс-міністр оборони України, директор Війсь кового інституту МАУП); «Чи станцює Україна танго з ЄС і НАТО?» (Петро Парипа, спеціальний кореспондент «Універ-суму» в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі); «Європа чи Євразія: стратегія для України» (Тарас Кузьо, старший дослідник Цент ру російських та східноєвропейських студій при Бірмінгемському університеті); «Україна - невід'ємна частина демократії Центральної і Східної Європи» (інтерв'ю з Борисом Тарасюком, екс-міністром закордонних справ України); «Про югославську кризу з перших уст» (звіт про зустріч посла США в Україні Стівена Пайфера з журналістами українських ЗМІ); «Колективна оборона: з ким і від кого?» (Костянтин Морозов, екс-мінісір оборони України). Частина матеріалів, присвячених висвітлен ню ролі НАТО в сучасному світі, зокрема стосунків Альянсу з Україною, оприлюднена на веб-сторінці журналу в Інтернеті. Екс-міністр закордонних справ України Борис Тарасюк має цілковиту слушність, наголошуючи, що ми повинні бути актив ними учасниками творення спільного європейського дому. Звісна річ, роль вітчизняних ЗМІ, особливо Західного регіону, важко переоцінити, оскільки наш західний кордон набув цілком іншого статусу - нашими сусідами стали не просто ко лишні члени Варшавського договору, а повноцінні учасники НАТО. Україна межуватиме з ЄС з усіма можливими, насам перед для нас, наслідками Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства / За ред. Г.М.Перепелиці. – К.: ВД “Стилос”, 2004. – С. 217-218

.

Що ж можна прочитати з цього приводу на сторінках регіональної преси? Ідеться передусім про Львівську, Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську області. Найчастіше трапляються стислі повідомлення від різних інформагенцій. Відчутно бракує фахових аналітичних матеріалів щодо ролі й місця цієї оборонної структури в політичному житті планети. Бракує пе реконливих публікацій, котрі б показували, що саме через вхо дження України в НАТО наша держава зможе значно швидше наблизитись до західноєвропейських стандартів життя, скорис татися позитивним досвідом в опануванні азів ринкової еконо міки, у запозиченні методів і форм досягнення гарантованого соціального захисту громадян, кращих зразків побутової культури, організації громадянського суспільства тощо. Мас-медіа повинні роз'яснювати (фахово), що перспективи інтеграцї в НАТО є насамперед стимулом у досягненні європейських стандартів розвитку економіки, демократії, рівня життя, що членство України