.

Але незважаючи на такі обнадійливі показники, в Західному регіоні, як і по Україні в цілому, явно бракує цілеспрямованої інформаційно-пропагандистської кампанії щодо інтеграції нашої держави як у європейське співтовариство, так і трансатлантичні структури. Адже аналіз міжнародного досвіду доводить, що по зитивні результати референдуму на користь вступу до міжна родної організації значною мірою залежать від своєчасного проведення урядом цілеспрямованої інформаційно-пропаган дистської кампанії.

Про важливість і своєчасність такої кампанії свідчить, зо крема, досвід Норвегії. Відомо, що в 1994 р. більшість населен ня Норвегії (52%) проголосувала проти членства країни в ЄС. Значною мірою на цей результат вплинула інтенсивна кампанія партій та угруповань, налаштованих проти інтеграції, яка три вала протягом двох років перед референдумом. Натомість нор везький уряд розпочав власну пропагандистську кампанію тільки за кілька місяців перед проведенням референдуму.

Кожна пропагандистсько-інформаційна кампанія пов’язана передусім із мас-медіа та їхньою позицією щодо її проведеним, Журналістика - це ідеологія, політика, обслуговування. Як би банально не звучало, преса - це справа, професія, бізнес. Однак це не галузь чистого бізнесу, а бізнес у галузі новин. Як у будь-якій іншій сфері професійної діяльності, у журналістиці є свої норми і правила, зафіксовані у відповідних документах міжнародної журналістики. У сукупності своїх технологій, інститутів, професіоналів, норм і практичної діяльності преса є могутньою силою, що впливає на спосіб життя людей, долі народів і держав. І як у будь-якому іншому ремеслі, «ремісникам» із мас-медіа необхідно дотримуватися професійних принципів. Для журналіста це об'єктивність, надання повної інформаційної картини, збалан сованість думок і коментарів, обов'язковість подання кількох поглядів тощо. Декларуючи право суспільства на інформацію, не слід забувати, що суспільство, закон, правила внутрішньо-цехового розпорядку ставлять свої вимоги, порушення яких має настільки ж серйозні наслідки, як і наступ на свободу словаУкраїна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства / За ред. Г.М.Перепелиці. –

К.: ВД “Стилос”, 2004. – С. 225 .

Суспільство має право на отримання об'єктивної, неупередженої інформації з будь-якої проблеми чи актуального на даний час питання. На часі важливим є подання неупередженої інфор мації про Північноатлантичний альянс як трансатлантичну спо лучну ланку, що постійно зв'язує безпеку Північної Америки і Європи. Доцільно через мас-медіа репрезентувати НАТО як орга нізацію, в рамках якої, попри несхожість ситуацій і національних військових потенціалів держав - членів Альянсу, всі вони одна ковою мірою відчувають себе в безпеці, що, у свою чергу, сприяє загальній стабільності в Європі, створює сприятливі умови для зміцнення співпраці всередині Альянсу, а також між його членами та іншими країнами. Саме на цих засадах розвиваються нині нові структури безпеки, які відповідають інтересам нової Європи, нерозчленованої і вільної торувати свій шлях у політич ному, економічному, соціальному та культурному житті.

Інформаційні матеріали мають містити визначення основ них завдань Альянсу в галузі безпеки, зокрема:*

створення необхідного підґрунтя для стабільного середо вища безпеки в Європі на основі зміцнення демократичних інституцій та прагнення до вирішення спірних питань мирним шляхом. Забезпечення умов, за яких жодна країна не змогла б вдаватися до залякувань чи тиску, спрямованих проти будь-якої іншої європейської держави, аби нав'язати своє панування через застосування сили чи погрози силою;*

забезпечення стримування та захисту від будь-якої форми агресії, спрямованої проти будь-якого члена НАТО;*

сприяння безпеці і стабільності шляхом здійснення по стійної й активної співпраці з усіма партнерами через Партнер ство заради миру та Раду євроатлантичного партнерства, а також через консультації, партнерство та співробітництво з Україною в рамках Програми «Партнерство заради миру», «Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО» та Плану дій Україна - НАТО.

У цьому контексті показовим позитивним прикладом мож на вважати докладний звіт про «круглий стіл» за участю послів країн НАТО (проведений 10 липня 2002 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка з нагоди підпи сання Хартії про особливе партнерство), що був надрукований у журналі «Молода дипломатія». У цьому ж номері журналу було оприлюднено розвідку Антона Монаєнка «Роз ширення ЄС на схід: наслідки для України» Монаєнко А. Розширення ЄС на Схід: наслідки для України // Молода дипломатія. – 2002. - № 24. – С. 24-25

, яка також порушує проблему Україна-НАТО. Прикметним є те, що цей журнал ви дають студенти і поширюється він насамперед серед студентства.

План дій Україна - НАТО є позитивним кроком у відноси нах між Україною і Північноатлантичним альянсом. Цей доку мент став одним з небагатьох зовнішньополітичних успіхів України. Разом з тим зволікання українською стороною з його публікацією породило чимало запитань щодо зобов'язань, які українська влада взяла перед країнами-членами НАТО.

На наш погляд, регіональним ЗМІ (йдеться насамперед про Західний регіон України) було б доцільно оприлюднити План дій, прийнятий у Празі, а також Цільовий план на поточний рік - конкретні заходи України, які вона мусить здійснити, щоб вийти на вищий рівень відносин з Альянсом. Саме зараз, коли серед українців почала зростати недовіра до НАТО, спільний План дій між НАТО й Україною слід усіляко популяризувати в ЗМІ (це стосується