Окрім того, робота О. Зарубінського Зарубінський О. Законодавче забезпечення вступу України до НАТО // Національна безпека і оборона. – 2003. - № 7. – С. 8-9 покликана вирішити цілу низку практичних завдань, пов'язаних з реалізацією євроатлантичного курсу України. У статтях І. Копняка Копняк І., Парипа П. Урок для українських правителів // Галичина. – 12.11.2002 та В. Косевцева Косевцев В. Рух до НАТО – найдоцільніший стратегічний вибір України // Економічний часопис XXI. – 2002. - № 7-8. – С. 36 зокрема викладено концептуальні підходи до формування Стратегії дій з набуття Україною членства в НАТО. Така проблема загальнодержавного значення як нелегальна міграція та біженці докладно висвітлена у статтях В. Павлюха Павлюх В. Не кожен нелегал дійде до Європи // Дзеркало тижня. – 29 березня 2002. - № 12 ( 387)., М. Литвина Литвин М. Спільними зусиллями проти незаконної міграції // Урядовий кур’єр . – 4 січня 2003. – № 2 та С. Ратушного. Ратушний С. Міжнародне співробітництво у протидії торгівлі жінками // Проблема міграції. – 1998. - № 3. – С. 13-22

Щодо проблем зовнішньополітичного вибору України в умовах розширення НАТО Михайленко М. Проблема зовнішньополітичного вибору України в умовах розширення НАТО // Проблеми прикордонних регіонів у контексті розширення НАТО. Матеріали науково-практичного семінару. – Чернівці, 2001. – С. 105-107, то це чітко висвітлено у матеріалах науково-практичного семінару Чернівецького національного університету.

Таким чином, метою магістерської роботи є докладніше ознайомлення з цілим спектром проблем, пов’язаних з формуванням та реалізацією одного з найважливіших стратегічних пріоритетів зовнішньої політики України – курсу на євроатлантичну інтеграцію.

Відповідно до історіографічного огляду та джерельної бази, автор, висвітлюючи основні аспекти процесу набуття Україною членства в НАТО ставить перед собою такі завдання:

розкрити політичні критерії вступу до НАТО та проблеми соціально-економічних і політичних реформ в Україні, громадську думку щодо НАТО, роль регіональних мас-медіа у формуванні позитивного іміджу Альянсу

указати на проблеми кордонів, іноземної військової присутності та нелегальної міграції України на шляху до НАТО

визначити пріоритети України в процесі набуття членства в Північноатлантичному Альянсі на перспективу.

Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та резюме англійською мовою.

РОЗДІЛ I. ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У ВНУТРІШНЬОМУ ВИМІРІ

У загальному вимірі зв'язок між наміром України вступити до НАТО і внутрішніми реформами є очевидним і не потребує доведення. Він полягає передусім у заохоченні до реформ за зразком розвинених демократичних держав. Фактично йдеться про доповнення внутрішніх рішень щодо реалізації певної моделі суспільного розвитку відповідними міжнародними зобов'язаннями і залученням зовнішніх чинників.

Вплив міжнародних зобов'язань на внутрішній розвиток держав - явище, яке набуло значних масштабів і нової якості в рамках еволюції й розширення європейської та євроатлантич ної спільноти. Найбільш наочно це виявляється у процесі подо лання ізольованості й переходу до повномасштабної міжнарод ної співпраці посткомуністичних, у тому числі нових незалежних держав, для яких внутрішні трансформації і зміни геополітичних координат відбуваються синхронно й певною мірою взаєм но обумовлені. Такий вплив став одним з ключових чинників розвитку міждержавного співробітництва в регіоні, що об'єднує колишні «Захід» та «Схід», і формування відносної надрегіональної суспільно-політичної та економічної гомогенності.

Намір вступити до таких організацій, як НАТО та ЄС, без посередньо пов'язаний з обранням і реалізацією певної моделі національного розвитку. Такий намір, за логікою, мав би базу ватися на цілковитій визначеності засад суспільно-політичного ладу. Досвід держав, що становили першу та другу хвилі роз ширення НАТО, це цілком підтверджує. В українському випад ку маємо набагато складніший і суперечливіший варіант, коли рішення про інтеграцію було ухвалено не тільки задовго до набуття країною необхідних характеристик, а й за умов відсут ності відповідних виразних тенденцій. Хоча таке рішення поки що не може бути реалізоване, воно вже перетворюється на вагомий зовнішній чинник внутрішнього розвитку.

Україна в будь-якому разі стала б об'єктом впливу глобаль них, а надто - європейських тенденцій і сферою інтересів Заходу, але, проголосивши про намір стати членом НАТО і ЄС, вона змінює режим такого впливу й породжує складний сус пільний феномен. Його сутність полягає в тому, що суспільст во і політична еліта, розраховуючи на підтримку Заходу, все ще хворобливо реагують на конкретні прояви впливу привабливих партнерів, а внутрішні політичні та економічні реалії далеко не відповідають цивілізованим стандартам. Тобто цей вплив не має в Україні сприятливого середовища.

Однією з закономірних особливостей сприйняття міжна родних чинників національного буття в масовій свідомості нашого суспільства є певна недовіра до НАТО і ЄС, автоматич не приписування негативної ролі, звичка протиставляти їх внутрішнім передумовам. Одним із парадоксів політичного життя є поширеність подібного підходу серед політичної еліти і навіть фахівців. Це доповнюється неартикульованістю націо нальних інтересів і фактичним продовженням дискусій та від критої політичної боротьби з приводу моделі національного розвитку і пріоритетів зовнішньої політики Бжезінський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі // Політика і час. – 1997. - № 9. – С. 24

. Тобто в країні досі не існує таких