транзитне переміщення через територію України;

надання військової допомоги для відсічі збройної агресії з боку третіх країн на прохання України чи надання допомоги з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

обслуговування тимчасового розміщення іноземних військових частин та об’єктів на території України відповідно до міжнародних договорів України Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства / За ред. Г.М.Перепелиці. – К.: ВД “Стилос”, 2004. – С. 113

.

Вагомим є також обмеження, які накладає Закон на допуск іноземних збройних формувань. Законом забороняється допуск на територію України підрозділів збройних сил держав, які не визнали її незалежності та територіальної цілісності або висувають до неї територіальні претензії. Забороняється також допуск підрозділів, оснащених зброєю масового ураження. Потенційні носії ядерної зброї допускаються тільки для короткотермінового розміщення за умови їх належної реконструкції.

У Законі визначені також підстави для денонсації міжнародних договорів щодо перебування на території України підрозділів збройних сил іноземних держав:

втручання та загроза втручання підрозділів збройних сил іншої країни у внутрішні справи України;

використання або загроза використання підрозділів збройних сил інших держав, що перебувають на території України, проти третіх держав;

недотримання або порушення підрозділами збройних сил інших держав міжнародних договорів України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

У законі визначено механізм контролю за діяльністю підрозділів збройних сил інших країн, який має здійснюватися у межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та Міністерством оборони.

Нині Закон України “Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав” безпосередньо стосується перебування на території України сил Чорноморського флоту Російської Федерації, а також підрозділів збройних сил інших держав, які беруть участь у заходах Програми “Партнерство заради миру.” Порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил країн – учасниць ПЗМ на території України додатково регламентовані Угодою між державами - учасницями Північноатлантичного договору та іншими країнами, які беруть участь у Програмі ПЗМ, щодо статусу їхніх збройних сил та Додатковим протоколом до цієї Угоди, ратифікованим Верховною Радою України 2 березня 2000р Козин В. Кремль и НАТО: Перспективы взаимодействия // Международная жизнь. – 2000. - № 4. – С. 99

.

Значно складнішою видається ситуація з перебуванням на території України сил Чорноморського флоту Російської Федерації. З часів здобуття Україною державного суверенітету проблема Чорноморського флоту залишається однією з реальних загроз її воєнній безпеці. Проблема полягає в тому, що до цього часу не визначена позиція України в тому випадку, якщо РФ вступить у воєнний конфлікт з третьою країною. У такому разі Україна може розглядатися як співучасник агресії й автоматично буде втягнута у війну. Угод, які б передбачали право України на заборону застосування сил ЧФ РФ зі своєї території проти тієї чи іншої держави, не існує.

Угода про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України не відповідає багатьом вимогам, які ставляться до міжнародного договору Законом України “Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України”. В Угоді не передбачені і не визначені такі суттєві положення, як:

порядок застосування сил Чорноморського флоту РФ під час їхнього перебування на території України, особливо в кризових ситуаціях;

розміри і порядок внесення плати за оренду земельних ділянок, окремих об’єктів, а також за використання вод і повітряного простору України;

порядок здійснення контролю за діяльністю військових формувань РФ на території України;

підстави для денонсації зазначеної Угоди;

умови і порядок дострокового виведення сил Чорноморського Флоту РФ з території України.

Іншою проблемою, яка все більше починає турбувати українську громадськість, є кінцеві терміни перебування сил ЧФ РФ на території України. Згідно з Угодою, російське військове угрупування дислокуватиме в Україні протягом 20 років.

Базування сил ЧФ РФ в Криму не є для Росії фінансово обтяжливим, оскільки передбачає “оплату” за оренду тільки українськими боргами. Росія взяла в оренду аеродром стратегічного призначення поблизу Сімферополя, який дозволяє приймати військові літаки будь-якого класу, включаючи і важкі військово-транспортні літальні апарати для перекидання десанту. Росія нині володіє військовим гарнізоном у Феодосії – місці, найуразливішому при вторгненні з моря і найзручнішому для висадження морських десантів на територію Криму. Зрештою, Росія має у своєму розпорядженні 90% усієї військової інфраструктури в м. Севастополі і війська, чисельність яких значно перевищує там відповідну чисельність українських військових формувань Горбулін В. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка. – 1997. - № 1. – С. 79

.

Військова присутність Росії в державах СНД покликана утримувати їх від участі в союзах і блоках з іншими країнами й одночасно заохочувати наміри держав-учасників Договору про колективну безпеку об’єднуватися в оборонний союз на базі спільності інтересів і військово-політичних цілей. Прямим призначенням присутності сил Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території в цьому контексті є стримування України від набуття членства в НАТО.

З іншого боку, Росія зацікавлена в тому щоб ЧФ був повноцінною бойовою оперативно-стратегічною структурою, яку в разі війни можна було б застосовувати в повному обсязі. Тому Росія висуває пропозиції щодо підписання нових угод, що ставить Україну перед необхідністю взяти на себе союзницькі зобов’язання , а це автоматично виключає будь-яку можливість її вступу в НАТО.

Перед Україною ж стоїть протилежне за змістом і цілями завдання, пов’язане з виведенням сил Чорноморського флоту РФ з її території. Адже очевидним є те , що російська військова присутність на