- відсутність механізму реалізації угод про приймання та передачу осіб через спільну ділянку кордону та про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-мол довський державний кордон Нантой О. Придністровський конфлікт і взаємини Молдови і України // Контекст. –2001. - №10. – С. 21-29

.

Більшість названих проблем спричинено складністю внут рішньої ситуації в Молдові.

Делімітація українсько-білоруської ділянки кордону (1084,2 км) завершена. Але Договір про державний кордон між Україною та Білорус сю, підписаний у 1997 р., досі не ратифікований білоруським парламентом. Білоруська сторона ставить його підписання та наступну демаркацію в залежність від погашення Україною «боргу» перед Білоруссю, який сформувався в 1992 р. У сторін склалися різні уявлення про суму цього боргу. Після подій навколо острова Коса Тузла сторони дійшли принципової угоди про врегулювання питання боргу, а також наступних дій щодо остаточного вирішення прикордонних проблем.

Відносно стабільна оперативна обстановка на кордоні з Рес публікою Білорусь обумовлена заходами, які вживаються обома сторонами для охорони державного кордону, оптимізації та вдосконалення організаційно-штатної структури прикордонних частин, а також застосуванням місцевими органами влади додаткових заходів протидії організованій злочинності в при кордонних районах та безпосередньо на державному кордоні. Характерним для цієї ділянки державного кордону є те, що контрабандна діяльність має переважно побутовий характер, практично немає випадків затримання товарів у великих обсягах. За оцінкою фахівців, надалі можна очікувати поступо вого зменшення контрабандної діяльності внаслідок упрова дження відповідних заходів з обох сторін.

Важливо назвати ще одну проблему - вдосконалення всього комплексу процедур перетину кордонів громадянами. Незважа ючи на те, що на державному рівні ці процедури в основному врегульовані, для громадян, що перетинають кордон, цей процес залишається непростим. Виняток становить тільки перетин кордону повітряним шляхом, де ці процедури в цілому відпові дають європейським стандартам. Відносно задовільними є вони при перетині кордону потягом. Але особливу турботу виклика ють процедури перетину кордону для громадян на автомобілях, автобусах, а також для вантажного автотранспорту. Як правило, це вимагає значного часу (наприклад, на українсько-польському кордоні з обох сторін як для пасажирських автобусів, так і для приватних легкових автомобілів - від 2-х до 4-х, а часом і 6 го дин, існують черги навіть для громадян), удосконалення інфра структури прикордонних та митних переходів. Поки що не усунуто такі недоліки, як неввічливе ставлення до громадян з боку персоналу, його низький рівень культури, особливо мов ної. Значний час контролю, крім інших причин, обумовлюється і тим, що частина осіб, які перетинають кордон, провозить контрабанду. Подолання цієї проблеми потребує не лише значних позитивних соціально-економічних зрушень у країні, а й змін у наших сусідів.

У вирішенні проблем кордону Україна може отримати певну допомогу з боку Європейського Союзу. Протягом 2002 р. вона вже одержала від нього техніку й устаткування для її охорони на суму близько 11 млн. євро. Європейський Союз у 2003 р. виділив ще 8, 5 млн. євро на технічне оснащення двох прикордонних загонів - Сумського і Харківського, а також на облаштування придністровської ділянки українсько-молдовсь кого кордону Палій О. Україна: шлях до Європи через НАТО // Універсум. – 2003. - № 7-10. – С. 59

. Керівництво Держкомкордону веде переговори також зі США і НАТО в рамках Програми «Партнерство заради миру» з метою одержання коштів на облаштування своїх кор донів. Значною мірою мова йде про західні рубежі.

Отже, розв'язанню Україною проблеми облаштування кор донів перешкоджає політична невирішеність цього питання між Україною та Росією, Україною та Білоруссю. Остаточне оформлення державного кордону стало для нашої країни одним з основних ще не вирішених завдань становлення державності. Хоча порівняно з іншими державами СНД в Україні є здобутки в цьому плані, необлаштованість кордонів стримує просування країни в євроатлантичному напрямку.

Оцінюючи оперативну обстановку на державному кордоні України, слід відзначити, що одним з головних чинників, який впливає на її стан, є процес нелегальної міграції, що спостері гається практично на всіх ділянках державного кордону. Добре обладнаний західний кордон України дозволяє досить ефектив но затримувати всіх нелегальних мігрантів з багатьох східних та південно-східних країн, що намагаються потрапити до розви нутих країн Європи, але обмежені можливості щодо їх депор тації призводять до того, що переважна більшість цих утікачів залишається в Україні, яка вимушена витрачати значні кошти на повернення мігрантів. Цьому сприяє також недосконале зако нодавство щодо біженців, які незаконно потрапляють в Украї ну. Україна, перетворившись на своєрідний захисний фільтр західних країн, поступово збирає на своїх теренах представ ників усіх рас, віросповідань, націй. Це жодним чином не ста білізує криміногенної обстановки як у прикордонних районах, так і в Україні взагалі. Як свідчить практика, незахищеність біженців та нелегальних мігрантів, відсутність постійного місця проживання та роботи сприяє поширенню впливу на них кри мінальних авторитетів. Особи цієї категорії поповнюють лави злочинних угруповань.

Вищезазначене дає підставу очікувати виникнення серйоз них проблем, пов'язаних з концентрацією нелегальних мігрантів в окремих регіонах України, включаючи і можливість виникнен ня збройних конфліктів між кримінальними та правоохорон ними структурами в прикордонній зоні при спробі останніх протидіяти незаконному переправленню нелегальних мігрантів, наркотичної сировини, зброї та інших контрабандних товарів.

Отже, необлаштованість кордонів призводить до загострен ня такої проблеми національної безпеки, як приплив нелегаль них мігрантів та біженців в Україну.

Нелегальна міграція є одним із проявів диференціації світу за умовами відтворення населення, зростання чисельності якого відбувається переважно