3. Відповідність заходів задекларованим короткотерміновим та середньотерміновим цілям.

Аналіз заходів, що містяться в Цільовому плані Україна -НАТО на 2004 р., показує значні вади в методиці їх добору. Занадто велика абстрактність формулювання не дає можливості оцінити відповідність цих заходів цілям, на досягнення яких вони спрямовані. Більше того, в такому разі втрачається критерій оцінки їх виконання та ефективності. Наприклад, такі формулювання, як «удосконалення нормативно-правового регулювання порядку реалізації конституційного права громадян», чи «удосконалення структури та діяльності державних органів у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом», чи «сприяння прийняттю законів, необхідних для забезпечення вступу України до СОТ» ні до чого конкретного не зобов'язують і оцінити їх ефективність чи рівень виконання надзвичайно важко.

Деякі заходи, внесені в Цільовий план на 2004 р., взагалі не належать до сфери євроатлантичної інтеграції, наприклад, «розробка та прийняття в установленому порядку нормативно-правових актів у сфері стандартизації з метою мінімізації можливих негативних наслідків розширення ЄС для українських експортерів» Брежнєва Т., Їжак О., Шевцов А. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти. – Дніпропетровськ: Пороги. – 2003. – С. 80

.

Подібні приклади свідчать про те, що заходи, передбачені Цільовим планом на 2004 р., значною мірою є неконкретними, нецілеспрямованими, малоефективними. За своїм змістом вони мало впливають на реалізацію поставленої мети. Отже, добір та формулювання заходів потрібно здійснювати до відповідних вимог. Заходи мають бути:

- цілеспрямованими;

- конкретними;

- ефективними;

- реалістичними.

Щодо останніх вимог, то тут необхідно враховувати такі чинники, як зовнішні та внутрішні умови, наявність відповідних ресурсів, політичної волі та відповідних структур, часові терміни, а також персональну спроможність здійснювати зазначені заходи.

4. Побудова та реалізація цілком вивіреної стратегії набуття членства в НАТО на короткотермінову та середньотермінову перспективу.

Така стратегія повинна враховувати весь комплекс зовнішньополітичних та внутрішньополітичних, об'єктивних і суб'єктивних умов, які складаються в певний історичний проміжок часу.

Стратегія дій на короткотермінову перспективу має бути підпорядкована досягненню головної мети, а також проміжних цілей. Головною метою на короткотермінову перспективу є отримання запрошення від країн НАТО на приєднання до Альянсу. Проміжні цілі мають бути спрямовані на досягнення головної мети. Вони полягають у забезпеченні двох вимог з боку НАТО: досягненню довіри до України і її здатності робити внесок у колективну спроможність Альянсу, тобто спроможність виконувати відповідні зобов'язання.

Досягнення довіри передбачає від України розв'язання таких завдань:

1. Відмову від проведення двовекторної політики в зовнішньополітичній і воєнно-політичній сферах, що означає пере-підпорядкування відносин з Росією інтересам, пов'язаним зі вступом України в Альянс. Дотепер орієнтація на Росію у воєнно-політичній сфері гальмує рух України до НАТО і підриває довіру до неї з боку Альянсу як до надійного партнера.

Наприклад, з одного боку, Україна планує приєднатися до Програми НАТО щодо обміну даними про повітряну обстановку і в той же час ратифікує Договір про забезпечення польотів авіації збройних сил держав СНД аеронавігаційною інформацією, який був розроблений на підставі міждержавної Угоди про використання повітряного простору від 15 травня 1992 р. Цей Договір є важливим складником Ташкентського договору з колективної безпеки, до якого Україна не належить Иванов И. Европа Регионов // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. - № 9. – С. 8

.

З одного боку, в Плані дій Україна - НАТО задекларовано мету створення необхідних умов для вступу в СОТ та сприяння економічному співробітництву між Україною та Альянсом, з іншого боку, Україна ратифікує Договір про єдиний економічний простір, який фактично перекреслює всі досягнення, здобуті на шляху набуття членства у Світовій організації торгівлі, і відкладає перспективи набуття такого членства на невизначений час.

2. Забезпечення свободи преси та громадських свобод шляхом упровадження відповідних законодавчих, нормативно-правових актів, адміністративно-організаційних та економічних заходів.

3. Поглиблення довіри у сфері захисту інформації з обмеженим доступом. У цьому контексті окреслилися певні позитивні зрушення, зокрема імплементовано Угоду про безпеку між Урядом України та НАТО Горбулін В. Національна безпека Україна та міжнародна безпека // Політична думка. – 1997. - № 1. – С. 78

.

Далі потребують свого затвердження та бездоганного виконання Правила поводження та забезпечення охорони інформації НАТО з обмеженим доступом. Внутрішнє законодавство повинне бути сумісним з нормативною базою НАТО. Має бути проведена велика робота щодо приведення у відповідність до стандартів НАТО нормативної бази з питань захисту інформації з обмеженим доступом, організації конфіденційного зв'язку з використанням обладнання НАТО, модернізації державних систем телекомунікації та інформації, по яких може передаватись інформація НАТО з обмеженим доступом.

Усі ці технічні питання, хоча й потребують певних фінансових витрат, не обтяжені політичними передумовами, які стоять на заваді просування України до членства в Альянсі. Для їх упровадження практично не існує жодних політичних перешкод, пов'язаних з боротьбою за політичну владу в країні.

4. Формування нової генерації урядовців та службовців, відданих ідеї євроатлантичної інтеграції України, - своєрідної «євроатлантичної» еліти, яка мала б авторитет і довіру в структурах НАТО. Це дасть змогу сформувати з такої еліти певні команди, які б відповідали за практичне втілення в ключових міністерствах і відомствах, задіяних у процесі євроатлантичної інтеграції, курсу на вступ України в НАТО. Видається доцільним паралельно з такими заходами кадрової політики запровадити люстрацію у вищих органах виконавчої влади, особливо в силових відомствах. Слід зазначити, що люстрація є однією з