Альянс безумовно зацікавлений у демократичних перетво реннях в Україні. Але слід чітко розуміти, у чому конкретно полягає ця зацікавленість і якою мірою він готовий сприяти їх проведенню. Досить очевидно, що все може обмежитися праг ненням до стабільності, передбачуваності або навіть запобіган ням участі в альтернативних об'єднаннях. Те, на що погоджується НАТО у взаєминах з Україною, спрямоване насамперед на вирішення актуальних для Альянсу завдань, а вже потім - на впорядкуван ня і можливий розвиток співпраці, що лише створює перед умови для переходу до інтеграційного етапу в майбутньому.

Фактично останні українсько-натовські документи містять найповнішу і найконкретнішу програму проведення внутрішніх реформ. Чи створюють вони більше передумов для справді де мократичних перетворень, для яких досі не вистачало реаль ного бажання та політичної волі? Донедавна предметна програма реформування політичної та правової сфери і виве дення її на мінімальний рівень демократизації були пов'язані з членством в Раді Європи Палій О. Україна: шлях до Європи через НАТО // Універсум. – 2003. - № 7-10. – С. 59

. Зазначимо, що вимоги дотримання норм демократії передбачені і для членів ОБСЄ. Таким чином, протягом перших років незалежності склався комплекс між народних зобов'язань та орієнтованих на міжнародну співпрацю самозобов'язань щодо загальних засад політичного розвитку. Фактично цей комплекс, хоча й був позбавлений певної сис темності, у ключових питаннях є більш чітким і послідовним, ніж суто внутрішні програми політичних реформ. Він не містить компромісних орієнтирів, продиктованих суперечливими внут рішніми суспільно-політичними реаліями, і передбачає більш визначену, хоча й не пряму відповідальність. Те, що Україна досі не виконала стартових умов членства в Раді Європи і зали шається об'єктом моніторингу з її боку, є свідченням неготовності держави дотримуватися зобов'язань. І це створює показо вий фон для оцінки її ініціатив у стосунках з ЄС та НАТО.

Укладення угод з Європейським Союзом та НАТО, які за своїм змістом набагато ширші, ніж класичні міжнародні догово ри про співпрацю, і містять деталізовані зобов'язання щодо роз витку національної політичної системи, не має серйозного опер тя в українському суспільстві і в українській владі. Маємо феномен сучасної України: наміри влади здійснити й демократич ні реформи найбільш чітко і категорично зафіксовані не у внут рішніх, а в міжнародних документах. Звичайно, там немає де тальних програм, проте окреслено ключові принципові позиції.

Зазначимо, що НАТО не належить до тих міжнародних акторів, які мають вагомий вплив на внутрішню ситуацію в Україні. Альянс, зрештою, ніколи не розвивав діє вих механізмів такого впливу і - головне - не виділяв для цьо го значних ресурсів. Активізація стосунків з НАТО мало що змінює в цьому сенсі.

Вашингтон цілком відверто пов'язує перспективи взаємин України і Північноатлантичного альянсу з майбутніми прези дентськими виборами. Тодішній посол США в Україні Карлос Паскуаль, перебуваючи в червні 2003 р. у Полтаві, заявив, що в найближчі 1,5 року вирішиться доля України щодо вступу в НАТО, яка багато в чому залежатиме від майбутніх прези дентських виборів, а також від формування ринкової економіки і демократії, основою якої є свобода слова. «Наявність виборчого процесу за стандартами ОБСЄ і результат, який відображає волю народу, є життєво необхідним для успіху в прагненні України приєднатися до НАТО та просунутися ближче до Європейського Союзу. США також наполегливо підтримують свободу слова в Україні, і я буду працювати над тим, щоб це стало реальністю» Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства / За ред. Г.М.Перепелиці. – К.: ВД “Стилос”, 2004. – С. 182 , — зазначив новопризначений посол США в Україні Джон Гербст. При цьому «забезпечення інтеграції України до євроатлантичної співдружності є метою зовнішнішньої політики США», - зазначив він, виступаючи з допо віддю перед членами Комітету з міжнародних стосунків Конгресу США в середині червня 2003 р.

У Посланні до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.» є показовий пасаж: «Захід вимагає від нас демократії вже сьогодні. Я також дуже цього хочу. Однак будемо реалістами» Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 6 березня 2001 р. http:// . Це можна визнати за констатацію наявності серйозних об'єктивних перешкод ста новленню демократії, а те, що формулювання Президента сто сується року проведення референдуму, який став яскравим прикладом спотворення владою волевиявлення громадян, окреслює й масштаби суб'єктивних перешкод. Дії влади у сфері соціально-економічних та політичних реформ не відповідають зразкам розвинених правових демократій, і зовнішніх імпульсів для зміни ситуації на сьогодні недостатньо. Міжнародні зобо в'язання не впливають на зміст та спосіб здійснений політичної і конституційної реформ. Проте вони залишаються чинниками поточного політичного процесу і принаймні формально не ігноруються.

Наприкінці травня 2003 р. було погоджено рішення ство рити міжпарламентську раду Україна - НАТО, основним зав данням якої буде реалізація Програми дій «Україна - НАТО», а також здійснення річних цільових програм України і НАТО.

Це може створити додаткові можливості для України брати активну