На другому засіданні Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України 19 травня 2003 р. Пре зидент Леонід Кучма закликав «менше говорити про наше ба жання вступити до ЄС або НАТО, а більше робити для створення реальних передумов для такого членства». При цьому він ствер джував, що «і законодавча, і виконавча гілки влади не лише на словах, а й на ділі ... доводять налаштованість сприяти новим зрушенням в економіці, у процесі демократизації суспільства та в підвищенні рівня забезпечення прав та свобод людини» Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 15 квітня 2003 р. Доповідь “Євроатлантична інтеграція України: сучасний стан та перспективи”. http: //www.president.gov.ua. Як заявив 30 травня 2003 р. Голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції Володимир Горбулін, «Цільовий план Україна - НАТО на 2003 р. виконується задовільно, однак існує потреба в чіткому підході до реалізації запланованого відповідно до стандартів Альянсу... Частина цільових заходів уже виконана, виконується, частково виконується або хоча б окреслена у вико нанні, але якість має бути кращою, відповідною до стандартів НАТО ... Близько 66 заходів базуються на законодавчій основі. Тут дуже багато зроблено, але прийняти закон мало, його ще потрібно імплементувати». На жаль, це був чи не єдиний випадок визнання великої відстані між двома нерівнозначними аспектами українського реформування: номінальне ухваленим і впровадже ним у політичну практику. В експертному середовищі утвердила ся думка, що військово-політична інтеграція в західному напрям ку - до НАТО - відбувається повільно. Зокрема так вважають 63,1% фахівців, опитаних Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України в червні 2003 р. 23,6% оцінюють темп просу-вання до західних військово-політичних структур як «середній», 10,5% - як «нульовий» і тільки 2,1% відзначили інтенсифікацію процесу Український монітор // Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України. – Тижневик № 23. – 2003.http: //www.foreignpolicy.org.ua/ua/headlines/society/opinion/archive.shtml#top.

Сьогодні мусимо констатувати щонайменше серйозне від ставання у виконанні Плану на 2004 р. Бракує реальної заці кавленості в його завданнях (за винятком кількох відповідаль них за них відомств), спостерігається пасивність щодо питання інтеграції в НАТО більшості політичних сил, у тому числі тих, які підтримують Президента. Проведення реформ і конкретне наближення до інтеграції в Альянс до цього часу здебільшого залишаються темою для обговорення і все ще не переходять у практичну площину. Натомість останній період відкрив кілька цікавих сюжетів у сфері практичної взаємодії. Не виконуючи того, що може прискорити інтеграцію, Україна виявляє активність у розвитку співпраці. Чи є це з боку Києва паралельними кроками, чи свідченням розрахунків на підміну політичних критеріїв геополі тичними? Так чи інакше, саме друга версія одержала останнім часом певне наповнення. Україна приєдналася до коаліції з роззброєння Іраку. Зростання довіри до Києва знайшло під твердження в тому, ряд країн НАТО прийняв рішення про ви користання українського літака Ан-124 «Руслан» для військово-транспортних перевезень у 12 країнах-членах Альянсу на період до 2010р. Косевцев В. Рух до НАТО – найдоцільніший стратегічний вибір України // Економічний часопис XXI. – 2002. - № 7-8. – С. 36

.

Наша країна, зважаючи на її масштаби, а також рівень мілітаризації та геополітичні координати, вірогідно, матиме досить оригінальну модель набуття членства в Альянсі, який до того ж пропонує гнучку систему співпраці. По-перше, можна використовувати декілька механізмів та моделей, по-друге, у більшості з цих механізмів передбачено складання індивідуальної програми партнерства, обрання зручних темпів і ритму її реалізації. Але це жодним чином не можна пов'язувати зі зниженням планки політичних критеріїв. Україні не варто розраховувати на отримання великої підтримки від Альянсу у вирішенні наших внутрішніх проблем. Українська специфіка мала б укластися саме у формат Плану дій Україна - НАТО, здійснення якого висуне на порядок денний створення більш стандартного плану дій щодо членства в Альянсі.

Загальна зміна атмосфери і вдала конструкція безпеки «НАТО плюс» для великої Європи надає Україні значні можли вості для зниження фінансової планки для вступу. Характерно, що ті сили в Україні, що не підтримують вступ до НАТО, чи ті, що хотіли б обгрунтувати відкладення цього питання на непевний час, наводять аргументи саме фінансового, еконо мічного плану, хоч мають на увазі політичні аспекти. Очевид ними є неготовність, а інколи й нерозуміння того, яких змін потрібно досягти в політичній сфері, яких стандартів демократії потребує країна для того, щоб нас розглядали як потенційного члена НАТО.

Особливих сподівань на Україну в її нинішньому стані брюссельські партнери, очевидно, не покладають. І начебто було б правильним так само і в Україні не надавати надто великого значення і новим планам співпраці, і рішенню вступити в Аль янс, відокремити реальні завдання від того, що за певних умов стане можливим