Незважаючи на складні природні умови, район володіє величезним природно-ресурсним потенціалом, який може стати доброю базою для розвитку багатогалузевого господарства. Тут розвідані та експлуатуються потужні родовища вугілля, нафти і газу, залізних, мідних і поліметалевих руд, золота, фосфатів, сірки та десятків інших видів корисних копалин. Нововідкриті поклади нафти в західному Казахстані (насамперед Тенгізьке родовище) свідчать про те, що країни Центральної Азії ще довго залишатимуться експортерами нафтогазової сировини. Значну роль вони можуть відігравати і на світовому ринку кольрових металів.

Наявність потужних гірських систем з максимальними висотами понад 7000 м спричинює випадання на схилах гір великої порівняно з прилеглими рівнинами кількості опадів (понад 500 і навіть 1000 мм). Гірські льодовики, що формуються тут, дають початок повноводним порожистим рікам: Амудар`ї, Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі. Тому високогірні райони Таджикистану, Киргизстану та Східного Казахстану мають великий гідроенергетичний потенціал. Вода річок, що в усі сторони розтікаються з гір, служить основою для розвитку зрошуваного землеробства. Цим пояснюється найбільша концентрація господарства саме в річкових долинах, а тим часом великі пустельні території залишаються практично незаселеними. Важлива особливість регіону – відсутність стоку річок до океанів. За винятком крайнього сходу Казахстану, район надзвичайно бідний на лісові ресурси. Значної шкоди лісам завдає неорганізована заготівля деревини для побутових потреб.

Лісів на території дуже мало. Для Тянь-Шаню характерна наявність лісового поясу з тяньшаньської ялини та арчі. У високогір`ях поширені субальпійські та альпійські луги, що використовуються тривалий час під літні пасовища для овець. У пустелях і на рівнинах переважають полинь, солянки, піщана акація, саксаул, тамариск та інші злаки й чагарники. У пустелях і напівпустелях водяться ящірки, змії, гризуни, ховрашки та хижаки з родини котячих. Вище в горах живуть бурий ведмідь, гірські барани і козли, газель, сніжний барс, кам`яна куниця, горностай тощо.

Природні рекреаційні ресурси регіону у поєданні з центрами давньої культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного профілю. Місцевість навколо озера Іссик-Куль сприятлива для відпочинкового туризму, гірські хребти і вершини вкриті льодовиками, приваблюють гірськолижників і альпіністів, архітектурні ансамблі багатоьх старовинних міст (насамперед Бухари і Самарканда) – цікаві об`єкти для пізнавального туризму.

1.2 Господарський комплекс

Господарство країн Центральної Азії сформувалося як сировинний придаток Радянської імперії. Тому тут переважають галузі агропромислового комплексу та видобувної прмисловості.

Більшість міжгалузевих комплексів, що сформувалися в державах Центральної Азії, не мають завершальних стадій переробки сировини і виготовлення готової продукції, і це знижує ефективність їх функціонування. Найповніше тут представлені комплекси: паливно-енергетичний, кольорової і чорної металургії та агропромисловості.

Найбільше кам`яного і бурого вугілля видобувають у Казахстані (Карагандинський та Екібастузький басейни), нафти – в Узбекистані, Казахстані і Туркменистані, газу – в Узбекистані та Туркменистані. Гірські держави Центральної Азії (Киргизстан, Таджикистан) бідні на паливні корисні копалини, зате мають потужний гідроенергетичний потенціал. В Таджикистані створено каскад ГЕС на річці Вахш, а в Киргизстані – на річці Нарин, які практично забезпечують потреби цих країн в електроенергії і служать основою деяких енергомістких виробництв.

Країни Центральної Азії є значними виробниками кольорових металів. Важливі райони кольорової металургії сформувалися: в Рудному Алтаї (поліметали); у Центральному Казахстані – міста Балхаш і Жезказган (мідь, свинець, цинк); в Киргизстані і східному Узбекистані (поліметали, золото). На базі дешевої енергії ГЕС в містах Турсун-заде (Таджикистан) і Павлодар (Казахстан) збудовані потужні алюмінієві комбінати. Враховуючи вже розвідану сировинну базу, нові центри кольорової металургії можуть виникнути у Киргизстані і Таджикистані.

Добре розвинену чорну металургію має лише Казахстан. Вигідне поєднання родовищ коксівного вугілля Карагандинського басейну і Соколовсько-Сарбайських залізних руд, а також запаси марганцевих руд, нікелю, хрому й інших летючих металів сприяють отриманню високоякісної і дешевої сталі. Металургійний комбінат повного циклу діє у місті Теміртау. В інших країнах є лише невеликі сталеплавильні заводи або цехи при машинобудівних підприємствах.

У регіоні є значні запаси сировини для хімічної індустрії. Зараз в основному використовуються ті її види, які необхідні для виробництва міндобрив. На базі видобутку фосфоритів сформувався Каратау-Жамбильський промисловий комплекс в Казахстані, сірку і мірабіліт видобувають в Туркменистані, в містах Навої і Фергана (Узбекистан) є азотно-тукові заводи. Частково використовуються грандіозні запаси мірабіліту затоки Кара-Богаз-Гол, але його комплексна переробка в цьому регіоні не здійснюється.

Основою економіки країн Центральної Азії ще довго буде сільське господарство, спеціалізація якого формувалася тисячоліттями. Природні умови цієї території сприятливі для розвитку екстенсивного напівкочового тваринництва, яке поєднується з інтенсивним поливним землеробством в оазах. У другій половині ХХ ст. тут були створені нові райони землеробства (Казахстан, Киргизстан) на цілинних землях. Але подуктивність цих земель невисока, а врожайність нестабільна – на кілька неврожайних років припадає один-два роки з високими валовими зборами.

Певна відмінність у зволоженні окремих територій, наявності природної кормової бази визначає різну спеціалізацію тваринництва. На півночі Казахстану переважає м`ясо-молочне і м`ясне скотарство у поєднанні з вівчарством і свинарством. На пустельних землях південного Казахстану та інших країн випасають тонкорунних і каракульських овець, а також верблюдів. У північних передгір`ях Тянь-Шаню, особливо в Киргизстані, а