У більшості центральноазіатських держав площа орних земель не перевищує 10% їхньої території, а в Туркменистані – лише 1%. Географія землеробства тісно пов`язана із наявністю водних ресурсів. Тому основні землеробські райони прилягають до річкових долин і добре зволожених передгір`їв. Дефіцит орних земель змушує місцеве населення вирощувати найбільш трудомісткі культури, насамперед бавовник. Значну частку земель займають баштанні культури, сади і виноградники. Центральна Азія славиться найкращими сортами динь, кавунів, винограду, яблук, груш та інших фруктів. Теплий сухий клімат сприяє масовому виробництву сушених фруктів: ізюму, киш-мишу, кураги тощо.

Зернові й кормові культури (здебільшого пшениця, рис, люцерна) переважно використовуються у сівозмінах з технічними культурами. Лише на освоєних цілинних землях Казахстану і Киргизстану у структурі посівів різко переважають зернові культури: яра пшениця, ячмінь, просо, а в більш теплих районах – кукурудза.

Значними є посіви опіумного маку, який раніше вирощувався для потреб медицини. Але відсутність чіткого контролю за його переробкою і реалізацією може призвести до виробництва продуктів з маку для потреб наркобізнесу.

Радянська імперія залишила місцевим народам великий “букет” екологічних проблем. Масове гідротехнічне будівництво, перевитрата води при зрошенні призводять до засолення земель, породили проблеми Аралу і Балхашу. Аральське море зменшилося більш як наполовину, і з його пересохлого дна вітри розвівають тисячі тонн солй. Крім того, на величезних просторах знищена і до того бідна природна рослинність, що призвело до активної вітрової ерозії і пилових бур.

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

2.1 Казахстан

Казахстан розташований на стику Європи та Азії. Країна знаходиться у центрі Євразійського континету, на майже однаковій відстані від Атлантичного і Тихого океанів, що значною мірою визначає її природно-ресурсний потенціал. Територія Казахстану займає велику компактну територію (2,7 тис. км кв.; 9 місце серед країн світу) в Центральній Азії на південь від Уралу і на схід від Каспійського моря. Найбільша протяжність з півночі на південь – 1700 км, з заходу на схід – 3000 км. Географічне розташування - країна знаходиться у Центральній Азії. Межує з Китаєм (загальний кордон 1533 км), Киргизстаном (1051 км), Росією (6846 км), Туркменистаном (379 км), Узбекистаном (2203 км). Загальна довжина кордонів - 12012 км.

З огляду на значні розміри країни її поверхня є різноманітною. Переважну частину території займають общирні слабо розчленовані рівнинні простори, в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами. На території Казахстану знаходиться одна з найглибщих у світі западин – Карагіє (132 м) і піднятий на висоту понад 6500 м масив Хан-Тенгрі.

У центрі країни великі площі займає зруйнована гірська система Казахського дрібносопковика з висотами до 1000-1500 м над рівнем моря. Гірські райони займають лише крайній схід і південний схід країни. Найвищими хребтами є Заілійський і Джунгарський Алатау.

Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для континентального типу клімату. Літо жарке з середніми температурами липня +22 …+27 С. Зима в північних і центральних районах сувора з середніми температурами січня –16 … – 12 С, на півдні вище – 10 С. Відкритість країни для північних вітрів часто приводить до проникнення холодних повітряних мас далеко на південь.

Більшість районів має посушливий клімат з малою кількістю опадів (від 80-100 мм щороку на заході до 300 мм на сході). У деяких частинах країни на підвітрених схилах, в передгір`ях випадає до 1000 мм в рік. Опади випадають переважно у теплий період. Сніговий покрив сягає 10-30 см. Це не дає змоги вирощувати озимі культури, але сприяє використанню значних площ під зимові пасовища.

У Казахстані нараховується безліч водойм і рік. Через сухість клімату річкова мережа розвинена слабо. Найбільші ріки – Іртиш (довжина у межах Казахстану – 1700 км) і Сирдар`я – беруть початок за межами країни в гірських районах, Ішим (1400 км), Урал (1082 км). Менш значні ріки: Тобол, Емба, Тургай, Чу. Підняття рівня води припадає на літо, що є сприятливим фактором для поливного землеробства.

Території країни омиває Каспійське море, яке є найбільшим озером у світі. Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а найбільші – Балхаш, Зайсан, Алаколь – у східних і південно-східних районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя Каспійського і Аральського морів.

В Казахстані доволі різноманітний грунтовий покрив: чорноземи, каштанові, бурі, сіроземи, коричневі. На більшій частині рівнинного Казахстану простежується чітка широтна зональність з характерним грунтово-рослинним покривом. Ліси займають лише 3,5% (96 тис км кв) території країни, здебільшого представлені хвойними породами, хоча у горах зустрічаються береза, осика, яблуня та арчевники. На решті території поширена різнотравно-злакова, полинно-злакова, полинно-солянкова і пустельна рослинність [7, с.208].

Тваринний світ різноманітний: степові сайгаки (північна антилопа), дрофи, тушканчики, джейрани; у горах – архари, снігові барси і ведмеді. Чимало комах й отруйних павукоподібних: каракурти, таранкули, скорпіони.

Простори лісостепової та степової зон, що займають північ країни, сильно розорані, грунти часто засолені. Ділянки злакового різнотрав`я використовуються для випасу тварин. Південніше степової зони простягаються напівпустелі, які поступово переходять в глинисті і піщані пустелі. Ці зони займають більше половини території країни. Частина посушливих районів може використовуватися під сезонні пасовища. Гірські райони на південному сході країни, займаючи всього 10% площі, створюють різкий контраст з рештою території.

Різноманітність