Мінеральні ресурси Таджикистану: нафта, невеликі запаси природного газу, озокерит, кам`яне та буре вугілля,поліметалеві руди, горючі сланці, мідь, свинець, цинк, олово, вольфрам, молібден, вісмут, сурма, ртуть, кадмій, рідкоземельні метали, уран, золото, миш`як, борат, кам`яна сіль, ісландський шпат, флюорит, напівдорогоцінне каміння (благородна шпінель), лазурит, п`єзокварц, гірський кришталь. У Гісарській долині розвідані родовища алюмінієвої сировини, а саме боксити, алуніти, нефеліни [7, с. 483].

Природа унікальна та красива. Багатство країни — неймовірні за красою гірські вершини, вируючі гірські ріки, мальовничі долини и ущелини тощо. Таджикистан являється гірською країною, так як на 93% складається із гір, з великою перспективою развитку туристичної галузі. Туризм в республіці отримав розвиток в радянські часи. Перші туристичні маршрути були відкриті в 1965 році. Вони простягались через мальовничі куточки країни.

Можна развивати альпінізм и скелелазання. Для цього є можливості. Плато Сафедорак — найкраще для цього місце. Тут сім місяців на рік лежить сніг. Це місце прийому зарубіжних спортсменів та підготовки майбутніх майстрів гірськолижного спорту.. Вершини Паміру приваблюють альпіністів, круті схили та гірські ріки — шанувальників екстремального спорту, курорти та грязьові лікарні — хворих. На території Таджикистану розташовані 3 заповідники: “Тигровий Яр” у низовинах річки Вахш, “Раміт” на південних схилах Гісарського хребта та Даштиджумський.

2.4 Туркменистан

Країна займає площу в 488,1 тис. кв. км. Територія витягнута з північного заходу на південний схід між Каспійським морем і річкою Амудар`я. Найбільша протяжність з півночі на південь – 650 км, із заходу на схід – 1100 км. Вигідність географічного положення визначається виходом її до Каспійсько-го моря, що забезпечує не тільки країні, а й всьому регіону зв'язок з країнами Закав-каззя (паром Туркменбаші - Баку) та однією з найстаріших залізниць, що також з'єднала країни регіону з Європейською Росією і відносно зручні виходи на південь, в Іран. На північному заході Туркменистан межує з Казахстанома, на півночі, північному сході та сході – з Узбекистаном; на півдні – з Афганістаном та Іраном.

Туркменистан – найбільш рівнинна країна регіону. Майже 80% території лежить в межах Туранської низовини, яку в більшості (4/5 території) займає пустеля Каракуми (Чорні піски), піднімаючись в середньому лише на 100-200 м над рівнем моря. Переважну частину території займає піщана пустеля Каракуми. На півдні та південному заході – вулканічні гори Копетдаг (найвища точка країни – гора Ризе заввишки 2942 м) і Паропаміз. Бувають землетруси, катастрофічні – в 1929 та в 1948 рр. (останній повністю знищив столицю).

Клімат різко континентальний, посушливий з мінімальною кількістю опадів протягом року (75-100 мм на рівнинах та до 350 мм у передгір`ях). Літо – жарке й сухе, весна коротка з опадами, осінь суха, зима холоднай малосніжна. У Каракумах влітку реєструвалася температура +50 С, а в місті Гушга (Кушка) взимку –33 С. Середні температури січня коливаються від –6 до +4 (у долині Атреку), липня – від +27 до +32 С. У столиці середня температура січня +1, липня +30 С. Найтепліший район – південний захід країни, де середньорічна температура +16,9 С. Туркменистан – найбільш сонячний з середньоазійських республік. Число сонячних днів досягає 290.

Більша частина території Туркменистану вкрита пісками. Грунти – сіро-бурі та сіроземи.

Переважає пустельна рослинність. У Каракумах на пісках ростуть чагарники: чорний та білий саксаул, піщана акація, черкез, кандим тощо. На плато Устюрт переважають чагарникові солянки. У річкових долинах трапляються острівні тугайні ліси з різних видів тополі й лоха. На передгірних рівнинах – трав`яниста рослинність і ефемери. В ущелинах на заході Копетдагу – багато видів дикорослих плодових (фісташка, волоський горіх, гранат, інжир, мигдаль, алича, виногад тощо).

Тваринний світ своєрідний і досить багатий. У пустелі – численні гризуни. Трапляються швидкі джейрани, барханні та степові коти, лисиці, вовки, шакали. Багато різних плазунів, а також скорпіони, фаланги, павуки-каракурти. У горах можна натрапити на леопарда, архара, безоарового цапа, гвинторогого цапатощо; з птахів – фазана, улара, кеклика.

Найбільша ріка – Амудар`я. Менш водними, що губляться в пісках, є Атрек, Мургаб і Теджен. Значна частина води випаровується, фільтрується в грунт або використовується для зрошення. Великих озер немає. Невеликі озера, особливо на Каспійському узбережжі, солоні. Найбільші з них – Сарикамишське і Куулі. Велике значення для сільського господарства має Каракумський канал. У країні є доволі значні запаси підземних вод. Щоправда, часто-густо вони засолені.

З осадовими породами Туранської плити пов`язані великі запаси горючих корисних копалин (в т. ч. на шельфі Каспійського моря) – природного газу (родовища Шатлик, Ачак, Наїп, ) і нафти (Котурдепе, Челекен, Кум-Даг та ін.). За запасами газу Туркменистан входить в п`ятірку великих країн світу. В 2005 році в республіці добули 63 млрд куб. м природного газу, що на 8% перевищує показник 2004 року [11, с. 15]. Є родивища сірки, калійних і кухонних солей.