Протоколу приєднання України до СОТ. Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено першочергові заходи щодо забезпечення процесу приєднання України до ГАТТ та вступу до СОТ, а саме: продовження переговорів про приєднання з членами СОТ, визначення терміну реформування зовнішньо-торговельного режиму, повна гармонізація національного законодавства з вимогами і нормами системи ГАТТ/СОТ.
12 липня 2000 p. відбулося сьоме засідання робочої групи з питань розгляду заяви України про вступ до Світової організації торгівлі. Українська сторона надала детальну інформацію про законодавчі зміни у сферах, що стосуються компетенції СОТ, підготовила відповіді на запитання країн – членів робочої групи та інформаційні меморандуми з економічних питань (понад 25 документів) [34].
Підсумовуючи результати переговорів, учасники засідання наголосили, що забезпечення процесу вступу України до СОТ багато в чому залежатиме від підготовки, узгодження з робочою комісією та реалізації Плану дій України щодо реформування економічного законодавства відповідно до вимог СОТ на 2000 та 2001 pp. [37].
Під час 8-го раунду переговорів, що проходили 13-14 червня 2001 p. у Же-неві, робоча група з питань розгляду заявки України про вступ до СОТ відзначила позитивні зрушення на шляху приєднання України до СОТ. Серед них, зокрема:
напрацювання Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, у яку входять працівники 16 міністерств та відомств, збільшення кількості урядовців, котрі опрацьовують проблеми, пов'язані зі вступом;
прийняття законів "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповід-ності" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", що входять до пакета законопроектів, прийняття яких є обов'язковою умовою для вступу до СОТ.
До важливих питань, що залишаються неузгодженими, належать:
1. Проблема зниження ставок тарифів на імпортні товари. У принципі істотних розбіжностей у поглядах експертів щодо тарифів не було. Більшість тарифних ставок в Україні перебуває на прийнятному рівні, а від захисту кількох груп товарів уряд найближчим часом відмовлятися не збирається. Протекціоністська політика захисту інтересів вітчизняних виробників приводила здебільшого до позитивного ефекту. Як зазначалося під час переговорів, нинішній уряд України підходитиме до визначення тарифних ставок зважено: планується передусім зниження ставок на товари, що не виробляються в Україні.
2. Проблема обмеження державної підтримки сільського господарства – одна з основних умов вступу України у Світову організацію торгівлі. Проте Україна не виявила готовності відмовитися від дотування сільського господарства, тому ця проблема залишиться каменем спотикання в подальших переговорах України і СОТ.
3. Проблема припинення субсидіювання окремих галузей економіки. Йдеться про пільги при сплаті мита, надані деяким галузям, а також спеціальним економічним зонам і територіям пріоритетного розвитку. Іноземні експерти стверджують, що поки такі пільги не буде скасовано, шлях у СОТ Україні закритий. Але вітчизняні чиновники, схоже, не готові виконати цю вимогу, оскільки це завдасть істотного удару державним підприємствам. Однак, надаючи пільги одним підприємствам, влада змушує інших більше платити в держбюджет.
4. Проблема створення українського інформаційного центру в міжнародній системі ISO.NET, гармонізації понад 1000 стандартів відповідно до вимог Міжнародної організації стандартизації.
5. Проблема посилення законодавства із захисту інтелектуальних прав.
6. Головною проблемою лишається обов'язкове прийняття низки законо-проектів, насамперед митного і податкового кодексів, закону про страхування, авторське та суміжні права, приєднання до Римської конвенції тощо [37].
Отже, за найоптимістичнішими прогнозами, Україна зможе стати членом СОТ не раніше ніж за два роки. Проте, на думку Гектора Мілана, працівника Де-пар-таменту зі вступу країн до СОТ, "ми повинні розглядати не час, а результат".
3.2. Підвищення ефективності торговельних відносин з основними зовнішньоторговельними партнерами
Єдина життєздатна торговельна політика – це зовнішньо орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, а також усунення всіх нетарифних бар'єрів. Мало того, потрібно скасувати субсидії на виробництво та іншу пряму і непряму конкретну галузеву підтримку, а також лібералізувати ринок капіталу, щоб забезпечити рівні умови діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі [39].
На практиці є принаймні чотири аргументи, чому така стратегія "first-best" не обов'язково найкраще відповідатиме інтересам України.
По-перше, можна буде надавати тимчасовий захист деяким галузям, які мають перспективу значного зростання доти, доки вони подолають вади масштабів виробництва, або допоки захищені компанії придбають та опанують сучасні виробничі технології.
По-друге, Україна може вирішити, що вона зацікавлена у збереженні деяких заходів, які викривлюють торгівлю, щоб використовувати їх як козирну карту під час переговорів із торговельними партнерами щодо поліпшення доступу до їхніх ринків.
По-третє, податки на торгівлю можуть забезпечити надходження до бюджету найменшим коштом.
По-четверте, економічні вигоди від вступу до регіонального торговельного блоку можуть переважити наслідки утримання від торговельних зв'язків із країнами поза торговельним блоком.
Перший аргумент є теоретично сильним, але практичний досвід свідчить: промислова політика, що має на меті визначення "майбутніх переможців" (захист "молодих галузей"), часто виявляється марною і в підсумку – дуже дорогою для бюджету. Якщо не зважати на питання, чи можна урядовою постановою надійно визначити "переможців", є небезпека, що запровадження такої політики створить сприятливі умови для посилення влади впливових економічних груп і таким чином призвести до корупції. Іншими словами, промислова політика може сприяти переходу підприємницької мотивації з галузі ринкової діяльності в галузь пошуку ренти, що негативно позначиться на економічному зростанні [39].
Другий аргумент є дещо переконливішим, особливо з огляду на проведення переговорів щодо вступу до СОТ. Проте як тільки