Основу міграційних потоків становлять робітники, а не служ-бовці. Новою формою є переміщення науково-технічних кадрів. Основним спонукальним мотивом є матеріальні фактори, однак, мають місце і політичні й етнічні причини.

Після здобуття Україною незалежності одним з досягнень демокра-тизації громадського життя стало зняття обмежень на перетинання державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період у закритій від світу радянській Україні зако-рдонні поїздки були привілеєм лише обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними середнім громадянам. Значна частина цих поїздок обумовлювалася не туризмом, відпочинком або відвіду-ванням родичів і знайомих, а здійснювалася з метою одержання дохо-ду. Економічні труднощі перехідного періоду, безробіття й неповна за-йнятість, низькі доходи працівників і затримки з виплатою зарплати й пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном.

Проте дані офіційної статистики навіть приблизно не відобража-ють дійсні масштаби трудової міграції за кордон. Загалом у структурі трудової міграції громадян України за ступенем легальності можна виділити наступні чотири рівні. Офіційна трудова міграція - перемі-щення українських громадян, які, виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як ціль виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статисти-ка). Неофіційна легальна міграція - поїздки наших співвітчизників за кордон із декларованою метою туризму, відвідування родичів, із по-дальшим працевлаштуванням і реєстрацією в країні-реципієнті; учас-ники таких поїздок не можуть бути вистежені вітчизняною статисти-кою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами ,і країнах-реципієнтах. Успішна нелегальна міграція - поїздки за кор-дон, пов'язані з незареєстрованною зайнятістю видами діяльності, до-зволеними законодавством відповідних країн. Міграція жертв злочинних угруповань торгівля людьми й інші випадки перебування грома-дян України в нелюдських умовах.

здійснюються відповідно близько 4% і понад 16% виїздів на західному кордоні, 14% і 25% - на східному.

Разом з цим існують й інші дані щодо кількості українських працівників-мігрантів. Деякі економісти називають цифру від 5 млн. до 7 млн. осіб. Незважаючи на розмаїтість оцінок масштабів трудової мі-грації, всі вони, однак, засвідчують, що поїздки на заробітки за кордон набули широкого поширення, стали для багатьох українців типовим джерелом доходів, мають завдяки цьому велике суспільно-політичне й соціальне значення.

Можна виділити наступні основні характеристики трудової мігра-ції населення України, які зазнали змін: основна стратегія поїздок або спосіб заробітку; тривалість поїздок; географія поїздок; структура ви-конуваних робіт; демографічні характеристики мігрантів; фактори, які визначають трудову міграцію.

Причини трудової міграції мають майже винятково економічний характер. Однак якщо на початку 90-х років виїзди на заробітки за ко-рдон визначалися зупинками підприємств, багатомісячними затрим-ками з виплатою заробітної платні, безробіттям, то нині їхньою метою в більшості випадків є підвищення добробуту, рішення житлового пи-тання, фінансування навчання та ін.

До найважливіших позитивних результатів трудової міграції насе-лення України можна віднести наступні: зменшення напруги на ринку праці; значні кошти, які надходять від мігрантів, підвищують плато-спроможний попит й у такий спосіб стимулюють виробництво; зовні-шня трудова міграція є джерелом досвіду, знань, міжособистісних ко-нтактів, школою бізнесу й ринкового поводження.

Разом з тим наслідки трудової міграції далеко не однозначні. Збі-льшення грошової маси приводить до зростання цін, дешеві імпортні товари, привезені «човниками», створюють конкуренцію товарам віт-чизняного виробництва. Орієнтовані на споживання гроші мігрантів лише незначною мірою мають інвестиційне або кредитне використан-ня. Зовнішня трудова міграція руйнує трудові колективи, здатна стати причиною дефіциту робочої сили в певних областях і регіонах. Вона приводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном мало кваліфіковану роботу.

Суперечливість явища трудової міграції приводить до висновку, що основний зміст політики держави у відповідній сфері повинен складатися з мінімізації її негативних наслідків і максимальному ви-користанні позитивних для громадян.     

Протягом останнього десятиліття міграційні процеси відбувалися за нових географічних, правових та економічних умов, пов'язаних з виникненням нових незалежних держав, ринковими реформами, входженням України до міжнародної системи обміну населенням. Істотно зменшилася кількість мігруючого населення (якщо наприкінці 80-х р. цей показник становив 3,9 млн., то нині - 1,6 млн.), змінилася його структура. Раніше більшість мігрантів становила молодь, яка абсолютно переважала у навчальній та трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Вищою була частка чоловіків. Нині переїзди набули переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.
     Понад половину всіх переїздів здійснюється всередині реґіонів України і близько третини - між ними, загальна міграційна інтенсивність збільшується у напрямку із заходу на схід. Найпотужнішими є міграційні потоки між сусідніми областями. Основним реципієнтом у міжрегіональному обміні населенням є м. Київ, причому його міграційний приріст збільшується: якщо у 1995 р. він становив 4,1 тис. осіб, то у 2001 р. - 15,4 тис. осіб. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається також на Харківщині, Дніпропетровщині та у м.Севастополі. Змінився характер міграційного обміну між містами та селами. На відміну від попередніх десятиріч потужний відплив сільського населення значно зменшився.
     Істотно скоротилися зовнішні міграції. Основним партнером в обміні населенням для України залишається реґіон СНД, передусім Росія. Проте бурхливі переміщення початку 90-х рр., що характеризувалися масовою репатріацією, поверненням депортованих, припливом біженців з "гарячих точок", змінилися в цілому паритетною міграцією, обсяги якої у 2001 р. були у сім разів меншими, ніж на початку минулого десятиріччя.
     Вирішальним для міграційного зменшення населення стає від'їзд за межі колишнього СРСР. Основною його ознакою є "відплив мізків" - майже чверть вибулих мають вищу освіту, що на третину більше, ніж